На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 9 10 11 12 14 15 16 17 18 19 20 21 22 24 25 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 64 65 66 67 68 69 72 73 74 75 76 77 78 81 82 83 84 85 88 89 91 92 94 95 96 97 98 102 103 104 105 106 108 109 110 111 113 114 115 116 118 119 121 122 123 125 126 127 129 130 133 134 136 137 139 140 141 142 144 145 146 147 148 150 151 152 154 155 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 169 170 172 173 175 176 177 178 180 181 182 183 185 186 187 188 189 191 192 193 195 197 198 199 200 201 203 204 205 206 207 208 210 211 214 215 216 217 218 219

з 1. Клопотання і жалоби

Клопотання - офіційне прохання про здійснення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень, звернене до органу дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора, судді або суду. Воно може бути заявлене в цілях: а) встановлення обставин, що мають значення для карної справи; б) забезпечення прав і законних інтересів особи, що заявило клопотання, або особи (, що представляється ним ч. 1 ст. 119 УПК). Право на заяву клопотання мають: підозрюваний, обвинувачений, його оборонець, потерпілий, його законний представник і представник, приватний обвинувач, експерт, а також цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники. Клопотання про доповнення і про уточнення протоколу допиту має право заявити свідок, причому це клопотання підлягає обов'язковому задоволенню (п. 5 ч. 4 ст. 56, ч. 6 ст. 190). У судовому розгляді заявляє клопотання державний обвинувач (ч. 3 ст. 119) і т. д.

Клопотання може бути заявлене в будь-який момент виробництва по карній справі. Однак в ряді випадків заява клопотання можлива тільки в певний момент виробництва у справі. Так, заява і дозвіл в судовому засіданні клопотання про виклик нових свідків, експертів і фахівців, про витребування речових доказів і документів або про виключення доказів, отриманих з порушенням вимог УПК, допускається тільки після роз'яснення прав учасникам процесу (ст. 271); заява клопотання при розгляді справи судом касаційної інстанції може мати місце лише після відкриття головуючим судового засідання (ч. 2 ст. 377) і т. д.

Письмове клопотання залучається до карної справи, усне - заноситься в протокол слідчої дії або судового засідання. Заява клопотання в ході судового розгляду не повинна порушувати його порядок. Учасник карного судочинства, навмисний заявити клопотання, повинен стоячи звернутися до суду, вибравши такий момент, щоб не переривати заявою клопотання судових дій і виступів інших учасників процесу. У своєму звертанні йому потрібно попросити дозволи суду на заяву клопотання.

Звичайно клопотання повинне бути вмотивованим; виключення складають ті випадки, коли особливого обгрунтування клопотання не потрібно, оскільки воно виявляється з самого його змісту (наприклад, клопотання обвинуваченого про запрошення оборонця). Слідчий, дізнавач, суддя можуть запропонувати учаснику процесу обгрунтувати або уточнити заявлене ним клопотання.

Клопотання повинне бути розглянуте і дозволене безпосередньо, т. е. негайно після його заяви (ст. 121). Це правило має значення головним чином для судових стадій процесу, оскільки дозвіл клопотання, за-, виявленого на попередньому розслідуванні, по розсуду прокурора, слідчого, органу дізнання, дізнавача може бути відкладене на термін не більш

3 діб. Однак суд або суддя не має право відкласти розгляд і дозвіл клопотання, заявленого в ході судового засідання, на більш пізній етап судового розгляду по мотивах недоцільності або передчасності його дозволу в даний момент. Він зобов'язаний не барячись розглянути і дозволити клопотання по суті. Це не позбавляє суд права відмовити в задоволенні клопотання, якщо относимость вказаних в клопотанні обставин до даної справи на момент дозволу клопотання ще не ясна. Відхилення клопотання не позбавляє заявника права знову заявити клопотання на більш пізньому етапі виробництва у справі. Суд повинен роз'яснити відповідному учаснику процесу його право заявити це клопотання знову (ч. 3 ст. 271).

Про задоволення клопотання або про повну або часткову відмову в його задоволенні дізнавач, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - визначення, яке доводиться до відома особи, що заявила клопотання. Визначення або постанова про відмову в задоволенні клопотання повинне бути вмотивованим (ч. 4 ст. 7). Не може вважатися вмотивованим відмова в задоволенні клопотання, якщо в ньому не вказані законні для цієї основи.

Відмова в задоволенні будь-якого клопотання може бути оскаржена його заявником прокурору або в суд (ст. 124,125).