На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 9 10 11 12 14 15 16 17 18 19 20 21 22 24 25 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 64 65 66 67 68 69 72 73 74 75 76 77 78 81 82 83 84 85 88 89 91 92 94 95 96 97 98 102 103 104 105 106 108 109 110 111 113 114 115 116 118 119 121 122 123 125 126 127 129 130 133 134 136 137 139 140 141 142 144 145 146 147 148 150 151 152 154 155 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 169 170 172 173 175 176 177 178 180 181 182 183 185 186 187 188 189 191 192 193 195 197 198 199 200 201 203 204 205 206 207 208 210 211 214 215 216 217 218 219

з 6. Передача особи, осудженої до позбавлення свободи, для відбування покарання в державі, громадянином якого воно є

1. Поняття і основи передачі осудженого

Передача осудженого до позбавлення свободи - це напрям осудженого для відбування покарання в державу, громадянином якого він є. Основою передачі особи, осудженої судом Російської Федерації до позбавлення свободи, для відбування покарання в державі, громадянином якого воно є, а також для передачі громадянина Російської Федерації, осудженої судом іноземної держави до позбавлення свободи, для відбування покарання в Російській Федерації є рішення суду за результатами розгляду: а) представлення федерального органу виконавчої влади, уповноваженого в області покарань; б) звертання осудженого або його представника; в) компетентних органів іноземної держави відповідно до міжнародного договору Російської Федерації або на основі принципу взаємності.

Ці уявлення або звертання розглядаються судом в порядку і в терміни, які встановлені для вирішення питань, пов'язаних і виконанням вироку (ст. 396-399 УПК). Якщо відомості, необхідні судді для розв'язання питання про передачу, недостатні, він має право: а) відкласти його розгляд і запитати бракуючі відомості; б) без розгляду направити звертання осудженого до компетентного органу Російської Федерації для збору необхідної інформації відповідно до положень міжнародного договору Російської Федерації, а

також для попереднього узгодження питання про передачу осудженої з компетентним органом іноземної держави.

Передача осуджених передбачена також Конвенцією про передачу осіб, осуджених до позбавлення свободи, для відбування покарання в державі, громадянином якого вони є, від 19.05.78 м., а також рядом двосторонніх угод Російської Федерації (з Азербайджаном, Іспанією, Кіпром, КНР, Латвією, Туркменістаном, Фінляндією). Передача здійснюється за взаємною згодою держав, що досягається в кожному конкретному випадку.

2. Передача іноземця, осудженого в Російській Федерації, для

відбування покарання в державі, громадянином якого він є

Передача особи, осудженої в Російській Федерації, для відбування покарання в державі, громадянином якого воно є, допускається лише при наступних умовах:

покарання йому призначене у вигляді позбавлення свободи;

вирок набрав законної чинності;

дане обличчя ще не від'їхало покарання;

є представлення федерального органу виконавчої влади, упол

номоченного в області виконання покарань або звертання осудженого,

його представника, компетентних органів іноземної держави про таку

передачу;

є позитивне рішення суду про передачу.

Якщо прохання про передачу виходить від самого осудженого, про це повинна бути повідомлене держава, громадянином якого він є, яке запитується також про його згоду прийняти осудженого.

Час і місце передачі осудженого визначаються по угоді між Генеральною прокуратурою і компетентним органом зацікавленої держави.

У передачі осудженого до позбавлення свободи судом Російської Федерації для відбування покарання в державі, громадянином якого він є, може бути відмовлено у випадках, якщо є наступні обставини (ст. 471 УПК):

1) жодне з діянь, за які обличчя осуджене, не признається злочином

по законодавству держави, громадянином якого є осуджений

ний;

2) покарання не може бути виконане в іноземній державі внаслідок:

а) закінчення терміну давності або по інакшій основі, передбаченій за

конодательством цієї держави;

б) невизнання судом або інакшим компетентним органом іноземного госу

дарства вироку суду Російської Федерації або визнання судом або

інакшим компетентним органом іноземної держави вироку суду

Російської Федерації без встановлення порядку і умов відбування

осудженим покарання на території іноземної держави;

в) несопоставимости з умовами і порядком відбування осудженим нака

зания, визначених судом або інакшим компетентним органом иностран

ного держави;

від осудженого або від іноземної держави не отримані гарантії ис

повнення вироку в частині цивільного позову;

не досягнута згода про передачу осудженого на умовах, передбачений

них міжнародним договором Російської Федерації;

осуджений має постійне місце проживання в Російській Федерації.

Названі основи можна розділити на три групи:

основи, вихідні з імовірності того, що покарання, призначене

осудженому в Росії, не буде продовжувати виконуватися в іноземному го

сударстве відповідно до вироку і умов міжнародних согла

шений, що стосуються прав осуджених (п. 1, 2, 4);

основи, вихідні з імовірності того, що вирок в частині возмеще

ния матеріальної або моральної шкоди не буде належним образом ис

полнен у разі передачі (п. 3);

основа, вихідна з інтересів осудженого, що має постійне ме

сто перебування (проживання) на території Російській Федерації (п. 5).

Представляється, що остання основа може бути використана для відмови в передачі осудженого тільки в тому випадку, якщо прохання про передачу для відбування покарання виходить не від нього, а від іноземної держави.

3. Передача громадянина Російської Федерації, осудженого до позбавлення свободи судом іноземної держави, для відбування покарання в Російській Федерації

При задоволенні уявлення або звертання про передачу громадянина Російської Федерації, осудженого до позбавлення свободи судом іноземної держави, суд виносить одне з двох рішень (ст. 472 УПК):

1) постанова про відмову у визнанні вироку суду іноземного государ

ства, якщо:

діяння, за яке осуджений громадянин Російської Федерації, не виявляє

ця злочином по законодавству Російській Федерації;

вирок суду іноземної держави не може бути виконаний внаслідок

витікання терміну давності;

по інакшій основі, передбаченій законодавством Російської

Федерації або міжнародним договором Російської Федерації;

2) постанова про визнання і виконання вироку суду іноземного го

сударства. У ньому вказуються наступні відомості:

найменування суду іноземної держави, дата і місце постанови

вироку;

зведення про останнє місце проживання осудженого в Російській Феде

рації, місці його роботи і роді занять до засудження;

опис злочину, в здійсненні якого осуджений визнаний ви

новним, і карний закон іноземної держави, на основі кото

рого він осуджений;

стаття УК РФ, що передбачає відповідальність за злочин, з

вершене осудженим;

вигляд і термін призначеного основного і додаткового покарання, отби

тий термін і термін покарання, яке осуджений повинен від'їхати в Россий

ской Федерації, його початок і закінчення, вигляд виправного учрежде

ния, порядок відшкодування шкоди по цивільному позову.

Оскільки суд, вирішуючи питання про виконання вироку суду іноземної держави, підбирає російський карний закон, який передбачає відповідальність за злочин, довершений осудженим, можна зробити висновок, що мова йде про застосування судом карної відповідальності до особи, осудженої в іноземній державі, згідно з російським законом. Тобто суд при винесенні рішення про виконання вироку суду іноземної держави повинен знаходити відповідні норми російського карного закону, що встановлюють злочинність і караність діяння, визнаного злочином згідно з карним законом іноземної держави. При цьому може скластися ситуація, коли граничний термін позбавлення свободи, передбачений УК РФ за даний злочин, менше, чим призначений по вироку суду іноземної держави. У цьому випадку суд визначає максимальний термін позбавлення свободи за здійснення даного злочину, передбаченого УК РФ. Коли позбавлення свободи не передбачене російським карним законом як покарання за даний злочин, суд визначає покарання, найбільш близьке до покарання, призначеного по вироку суду іноземної держави, але в межах, встановлених УК РФ для даного вигляду покарання.

При скасуванні або зміні вироку судами іноземної держави або застосуванні акту амністії або помилування в іноземній державі відносно особи, яке після передачі від'їжджає покарання в Росії, російський суд в тому ж порядку знову розглядає питання про виконання вироку після його перегляду або вирішує питання про застосування іноземних актів амністії і помилування до осудженого, трансформуючи їх відповідно до вимог і принципів російського карного закону.