На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 9 10 11 12 14 15 16 17 18 19 20 21 22 24 25 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 64 65 66 67 68 69 72 73 74 75 76 77 78 81 82 83 84 85 88 89 91 92 94 95 96 97 98 102 103 104 105 106 108 109 110 111 113 114 115 116 118 119 121 122 123 125 126 127 129 130 133 134 136 137 139 140 141 142 144 145 146 147 148 150 151 152 154 155 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 169 170 172 173 175 176 177 178 180 181 182 183 185 186 187 188 189 191 192 193 195 197 198 199 200 201 203 204 205 206 207 208 210 211 214 215 216 217 218 219

з 5. Судові рішення, що приймаються за результатами розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру

У справах про застосування примусових заходів медичного характеру суд виносить одне з наступних рішень (ст. 443 УПК):

постанова про звільнення цієї особи від карної відповідальності

або від покарання і про застосування до нього примусових заходів медичного

характеру;

постанова про припинення карної справи з відмовою в застосуванні при

нудительних заходів медичного характеру. Суд зобов'язаний припинити карну

справу і відмовити в застосуванні примусових заходів медичного характеру

не тільки відносно страждаючої психічним розладом особи, що не

представляє небезпеки за своїм психічним станом, але і в отно

шенії осіб, яке за своїм психічним станом хоч і представляє

певну небезпеку, але здійснило діяння невеликий тяжести.1

Потрібно мати на увазі, що при наявності загальних основ для припинення карної справи, передбачених ст. 24-28 УПК (див. про них з 2 гл. 17 підручники), суд виносить постанову про припинення карної справи незалежно від наявності і характеру захворювання особи. У цих випадках він також відмовляє в застосуванні примусових заходів медичного характеру. Разом з тим при припиненні

1 Під діянням невеликого тягаря в цьому випадку мається на увазі або злочин, каране па термін не більше за 2 років позбавлення свободи (у випадку, коли у особи, такий злочин, що здійснив, наступив психічний розлад, що унеможливлює призначення покарання), або діяння, вмісну ознаки, вказані в статті Особливої частини УК РФ, що встановлює відповідальність па той же термін (для осіб, визнаних неосудними).

карної справи по цих основах, так само як і в зв'язку з відсутністю небезпеки особи або при здійсненні ним діяння невеликого тягаря, копія постанови суду протягом 5 діб прямує до органу охорони здоров'я для розв'язання питання про лікування або напрям особи, потребуючого психіатричної допомоги, в психіатричний стационар.1

Припинення справи в зв'язку з примиренням сторін (ст. 25) можливо, якщо законний представник особи, відносно якого розглядається карна справа, досягне примирення з потерпілим і загладить заподіяну шкоду. Складніше вирішується питання про припинення карної справи в зв'язку з діяльним розкаянням (ст. 28). На наш погляд, воно можливе тільки у випадку, коли дії, що становлять, згідно ст. 75 УК, діяльне розкаяння (обличчя добровільно з'явилося з повинною, сприяло розкриттю злочину, відшкодувало заподіяний збиток або інакшим образом загладило шкоду, заподіяну внаслідок злочину), були виконані особою, у якої психічний розлад наступив вже після їх здійснення, оскільки неможливо ставити питання про розкаяння особи, що знаходиться в цей момент в стані психічного розладу. Причому застосування ст. 25, 28 допустиме тільки у випадку, якщо до настання психічного розладу особою був довершений злочин лише середнього тягаря, бо при здійсненні ним злочину невеликого тягаря справа підлягає припиненню по згадуваних вище основах, вказаних в ч. 2 ст. 443.

Визнавши доведеним, що обличчя здійснило в стані неосудність суспільно небезпечне діяння або після здійснення злочину у нього виникло психічний розлад, в описовій частині постанови суду повинні бути викладені встановлені судом обставини скоєного на основі перевірених доказів, дана юридична оцінка діям такої особи і приведені мотиви прийнятого рішення. У резолютивній частині постанови повинні міститися вказівки про звільнення від карної відповідальності або покарання і про застосування конкретної примусової міри медичного характеру або про припинення справи і незастосування такої міри.

У разі спричинення майнової шкоди особою, що здійснила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або хворою душевною хворобою після здійснення злочину, питання про відшкодування шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що повинне бути вказано в постанові.

У постанові суду вирішується питання про речові докази, а також роз'яснюються порядок і терміни оскарження постанови в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції, перевіряючи правильність застосування примусової міри медичного характеру, при наявності до того основ, може відмінити або змінити постанову суду першої інстанції, в тому числі замінити вигляд застосованої примусової міри медичного характеру, або припинити карну справу.

1 У порядку, передбаченому Федеральним законом «Про психіатричну допомогу і гарантії прав громадян при її наданні» від 02.07.92 м. (з подальшими змінами і доповненнями).