На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 9 10 11 12 14 15 16 17 18 19 20 21 22 24 25 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 64 65 66 67 68 69 72 73 74 75 76 77 78 81 82 83 84 85 88 89 91 92 94 95 96 97 98 102 103 104 105 106 108 109 110 111 113 114 115 116 118 119 121 122 123 125 126 127 129 130 133 134 136 137 139 140 141 142 144 145 146 147 148 150 151 152 154 155 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 169 170 172 173 175 176 177 178 180 181 182 183 185 186 187 188 189 191 192 193 195 197 198 199 200 201 203 204 205 206 207 208 210 211 214 215 216 217 218 219

з 5. Співвідношення норм міжнародного і внутрішнього кримінально-процесуального права Росії

Оскільки загальновизнані принципи і норми міжнародного права, а також міжнародні договори є частиною правової системи Росії, потрібно розкрити взаємозв'язок норм міжнародного і внутрішнього кримінально-процесуального права. Всякий раз, оцінюючи юридичну силу і значення цих норм у разі їх конкуренції, необхідно враховувати наступне:

Норми міжнародних договорів мають пріоритет над нормами внутрен

нього законодавства, т. е. у разі їх колізії застосовуються норми договору,

а не Кримінально-процесуального кодексу і будь-яких інших законів (п. 4 ст. 15 Кон

ституції РФ).

Відповідно до роз'яснення, даного пленумом Верховного Суду Російської

Федерації в п. 5 постанови від 31.10.95 м. «Про деякі питання застосування

судами Конституції Російської Федерації при здійсненні правосуддя», інакші

правила в порівнянні з правилами внутрішнього законодавства можуть устанавли

ваться тільки ратифікованими міжнародними договорами Російської Фе

дерації, т. е. затвердженими в формі федерального закону. У постанові Пле

нума Верховного Суду Російської Федерації від 10.10.2003 м. «Про застосування

судами загальної юрисдикції загальновизнаних принципів і норм міжнародного

права і міжнародних договорів Російської Федерації» сказано: «Звернути

увагу судів на те, що згода на обов'язковість міжнародного договору для

Російської Федерації повинна бути виражена в формі федерального закону, якщо

вказаним договором встановлені інакші правила, чим Федеральним законом (ть

4 статті 15 Конституції Російської Федерації, частини 1 і 2 статті 5, стаття 14, пункт

«а» частини 1 статті 15 Федерального закону «Про міжнародні договори Россий

ской Федерації», частина 2 статті 1 ГПК РФ, частина 3 статті 1 УПК РФ)»2.

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права, що стосуються

прав людини і громадянина, в тому числі і в області карного судопроизвод

ства, завжди мають пріоритет над внутрішніми законами і є непосред

ственно діючими (п. 1 ст. 17, ст. 18 Конституції РФ).

У відповідності з ч. 3 ст. 5 Федеральних закони «Про міжнародних догово

рах Російську Федерацію» безпосередньо можуть діяти тільки положе

ния міжнародних договорів, що задовольняють одночасно наступним умовам: а) договір офіційно опублікований; б) положення договору повинні бути самоисполними, т. е. не потребувати видання внутрішньодержавних актів з метою їх застосування. Для здійснення інакших положень міжнародних договорів Російської Федерації повинні прийматися відповідні правові акти. Так, наприклад, згадана вище загальновизнана норма міжнародного права про судове оскарження законності затримання протягом розумного терміну самоисполнима і, в принципі, може бути реалізована навіть без прийняття яких-небудь додаткових законів, а ось норма про право на компенсацію в зв'язку з незаконним затриманням або арештом передбачає наявність законодавчих норм, що конкретизують види і процедуру такої компенсації.

У разі суперечності договорів міжвідомчого характеру і федераль

ного закону завжди застосовуються норми закону.

Міждержавні і міжурядові договори мають пріоритет

над міжвідомчими угодами.