На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 9 10 11 12 14 15 16 17 18 19 20 21 22 24 25 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 64 65 66 67 68 69 72 73 74 75 76 77 78 81 82 83 84 85 88 89 91 92 94 95 96 97 98 102 103 104 105 106 108 109 110 111 113 114 115 116 118 119 121 122 123 125 126 127 129 130 133 134 136 137 139 140 141 142 144 145 146 147 148 150 151 152 154 155 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 169 170 172 173 175 176 177 178 180 181 182 183 185 186 187 188 189 191 192 193 195 197 198 199 200 201 203 204 205 206 207 208 210 211 214 215 216 217 218 219

з 1. Поняття і значення вироку

1. Поняття і значення вироку

Вирок - це процесуальний акт карного суду першої або апеляційної інстанції, яким по підсумках розгляду справи в судовому засіданні вирішується питання про винність або невинність підсудного в здійсненні злочину і про призначення йому покарання або про звільнення від покарання.

Серед всіх інших актів, які приймаються в карному судочинстві, це рішення поміщається особливу. Для цього є декілька причин:

вирок є актом остаточного виробництва в тому значенні, що в

ньому підводиться підсумок дослідженню всіх доказів і обставин уго

ловного справи на попередньому розслідуванні і в судовому слідстві, а

також в прениях сторін. При цьому важливо підкреслити, що вирок основи

вается лише на доказах, які пройшли вимогливу перевірку в

умовах змагання сторін, безпосередність, усності і гласність, при

максимальному дотриманні всіх гарантій правосуддя. Тому саме при

говір є головний акт правосуддя. І хоч після виголошення вироку віз

можен його перегляд в касаційній, наглядовій інстанціях і в зв'язку з новими

або обставинами, що знову відкрилися, це не позбавляє вирок значення

основного правосудного акту, бо предметом діяльності названих ин

станцій є лише перевірка його законності і обгрунтованості, але не по

становлення нового вироку;

лише вироком суду обвинувачений у встановленому законом порядку мо

жет бути визнаний винним в здійсненні злочину, і тільки пригово

ром суду йому може бути призначене карне покарання (ч. 2 ст. 8 УПК). На

попередньому розслідуванні і при перегляді вироку у вишестоя

щем суді можливо визнання обвинуваченого невинним при припиненні

карної справи по реабілітуючих основах, однак визнати його ви

новним з всіма витікаючими звідси юридичними наслідками (у

димость і т. д.) можна тільки вироком суду;

тільки вирок виноситься від імені Російській Федерації, будучи одним

з виявів суверенітету Російської держави;

вирок, що вступив в законну силу загальнообов'язковий, т. е. обов'язковий для

всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, обществен

них об'єднань, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб і під

лежить неухильному виконанню на всій території Російської Фе

дерації (ст. 392);

вирок, що вступив в законну силу виключає карне переслідування

особи по тому ж обвинуваченню (п. 4 ч. 1 ст. 27 УПК).

2. Необхідні властивості вироку

Вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і справедливим (ст. 297 УПК).

Законність вироку - це його відповідність вимогам права. Вирок вважається законним, якщо:

в ході виробництва у справі не було допущено процесуальних порушень,

які б безповоротно порушили належну правову процедуру передуй

тельного розслідування і судового розгляду даної справи;

були додержані умови, що пред'являються законом до порядку постанови

і змісту вироку;

правильно були застосовані всі необхідні норми матеріального уголов

ного і цивільного (в частині дозволу цивільного позову) права.

Обгрунтованість вироку - це відповідність виведення фактам, які мали місце насправді і які базуються на доказах досліджених в судовому засіданні. Обгрунтований вирок може бути заснований лише на тих доказах, які у відповідності зі ст. 240 були непосредствен] ю досліджені в судовому засіданні. З урахуванням вказаної вимоги закону суд не має право посилатися в підтвердження свого виведення на зібрані у справі докази, якщо вони не були оповіщені і досліджені судом в судовому засіданні або не знайшли відображення в протоколі судового засідання. Посилання у вироку на свідчення підсудного, потерпілого, свідків, дані при виробництві попереднього розслідування або в інакшому судовому засіданні, допустима тільки при оголошенні судом цих свідчень у випадках і при умовах, передбачених ст. 276,281.

У вироку повинні дістати оцінку всі розглянуті в судовому засіданні докази як підтверджуюче виведення з питань, що дозволяються при постанові вироку, так і що суперечать цим висновкам. Суд, у відповідності з п. 3 ст. 380, повинен указати у вироку, чому при наявності суперечливих доказів, що мають істотне значення для виведення, одні докази визнані ним достовірними, а інші знехтувані. У справі відносно трохи підсудніших або у справі, по якій підсудний звинувачується в здійсненні декількох злочинів, вирок повинен містити аналіз доказів відносно кожного підсудного і по кожному обвинуваченню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 Конституції Російської Федерації і ч. 1 ст. 75 УПК при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням федерального закону. У разі визнання в судовому розгляді доказу, отриманого з порушенням закону, суд повинен вмотивувати у вироку своє рішення про виключення його з сукупності доказів у справі, указавши, в чому виразилося порушення закону.

Виведення, що Міститься у вироку про факти повинне логічно витікати з сукупності досліджених судом доказів. Вони повинні бути однозначними, т. е. єдино можливими, що виключають будь-який інший висновок.

Справедливість вироку, по значенню ч. 1 ст. 383, передусім, визначається призначенням покарання, пропорційного тягарю злочину і особистості осудженого, т. е. такого, яке на свій вигляд або розмір не є ні понадміру м'яким, ні понадміру суворим.

Оскільки обгрунтованість є вимога наявності достатніх даних або фактичних обставин, вказуючої на необхідність прийняття відповідних рішень і дій, вмотивоване рішення - лити те, в якому приводяться ці обставини, а також підкріплюючі їх докази. Не може вважатися не тільки обоснованнним, але і вмотивованим вирок, якщо в ньому не вказано: чому одні з доказів, що є в справі були прийняті судом за основу вироку, а інші знехтувані; якщо він не врахував тих або інакших обставин справи, які могли істотно вплинути на його висновки або якщо виведення, викладене у вироку, містять істотні протиріччя. У вироку повинні бути приведені мотиви розв'язання всіх питань, що відносяться до призначення карного покарання, звільнення від нього або його відбування, застосування інакших заходів впливу (п. 4 ст. 307).

Вимоги законності, обгрунтованості, справедливість і мотивированности вироку тісно взаємопов'язані. Так, не може вважатися законним вирок, який не відповідає нормативній вимозі обгрунтованості (ч. 1 ст. 297), і навпаки, не може вважатися обгрунтованим вирок, що базується на недопустимих доказах, отриманих з порушенням закону. Без мотивированности вироку важко судити про його законність, обгрунтованість і справедливість. Поєднання вимог законності, обгрунтованості, справедливість і мотивированности вироку складають його правосудностъ.