На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 13 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 27 28 29 30 32 33 34 35 36

ВСТУП

Проблема причин злочинності є ключовою серед фундаментальних розділів соціалістичної кримінології. Вона входить складовим елементом в філософські, соціологічні і правові концепції функціонування суспільства. Її вивчення - необхідна передумова ефективності профілактики злочинів в країні. Науково-практичне пізнання цієї проблеми заглиблюється, стає більш повним по мірі поступального розвитку соціалістичного суспільства. Злочинність і її причини стають все більш нетерпимими соціальними явищами; їх ліквідація, усунення з життя суспільства виступають обов'язковою умовою перемоги комунізму.

У Звіті ЦК КПРС XXVI з'їзду партії підкреслювалася необхідність «всіма організаційними, фінансовими, юридичними коштами дуже міцно закрити всякі щілини для тунеядство, хабарництва, спекуляції, для нетрудових доходів, будь-якого посягання на соціалістичну власність»1. На червневому (1983 р.) Пленумі ЦК КПРС було сказано: «Нормальний хід нашого суспільного розвитку немислимий без найсуворішого дотримання законів, що охороняють інтереси суспільства і права громадян. Необхідно, зокрема, повністю покінчити з таким явищем, як випадки використання державного, суспільного майна і службового положення з метою особистого збагачення. Адже якщо вдуматися, це не що інакше, як підрив самої суті нашого ладу. Тут закон повинен бути непримиренним, а його застосування - невідворотним. Захист інтересів народу - це одна з основ нашої соціалістичної демократії»2.

У постанові ЦК КПРС від 2 серпня 1979 р. «Про поліпшення роботи з охорони правопорядку і посилення боротьби з правопорушеннями» зазначалося, що задачі зміцнення правопорядку вирішуються ще недостатньо ефективно через недостатню комплексність профілактики правопорушень і слабе залучення широкої маси трудящої до боротьби з преступностью3.

У соціалістичній кримінології дослідження причин і умов злочинності поміщається центральну. Цій темі присвячені грунтовні розділи підручників по криминологии4, напи1

Матеріали XXVI з'їзду КПРС. М., 1981, з. 59.

2 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 14-15 червня 1983 року. М., 1983, з. 16.

3 Правда, 1979, 11 сент.

4 Кримінологія. М., 1966, 1968, 1976, 1979; Бухгольц Е. і інш. Соціалістична кримінологія. М., 1975; Вермеш М. Основние проблеми кримінології. М., 1978; Холист Б. Крімінология. М., 1980; Незкусил И. і інш. Кримінологія. М., 1982; Основи на криминологията в НРБ'лгарія. Софія, 1983; Lekschas J. und a. Kriminologie. Berlin, 1983.

> > > 5 > > >

сани монографии5. Однак, незважаючи на постійне і все більш поглиблене пізнання причин злочинності, дана тема продовжує залишатися найбільш складною і дискусійною. Це визначається і суттю самої «причинної проблематики», незалежно від галузі знань, і спірністю концепцій соціальної детерминації, що розробляються в філософії, соціології і соціальній психології, і їх недостатньою методологічною оснащеністю.

На червневому (1983 р.) Пленумі ЦК КПРС К. У. Черненко зазначав, що наукові дослідження в області обществознания «повинні вийти з тієї реальності, яка є, з всіма її плюсами і мінусами, повніше розкривати об'єктивні закони суспільного розвитку. .. Тут, як і в будь-якому соціальному організмі, йде боротьба нового зі старим, діють не тільки творчі, але і негативні тенденції. Це, наприклад, місництво і ведомственность, бюрократизм і консерватизм. Потрібно розкривати причини цих і інших подібних явищ, знаходити кошти їх подолання»6.

Проблема причин злочинності є ідеологічно гострою і тому особливо актуальної, бо пов'язана з аналізом негативних явищ всередині суспільства розвиненого соціалізму. До неї безпосередньо відносяться наступні слова: «Дуже важливо, щоб пропаганда не обходила гострих тим, не боялася зачіпати так звані важкі питання. Політика нашої партії ясна. І ми готові відповісти на будь-які питання, які виникають у радянських людей. Треба сміливіше робити це, пам'ятаючи, що якщо ми не відповідаємо на них, то недруги нашої країни постараються скористатися цим для наклепу на соціалізм»7. У ідеологічному арсеналі імперіалізму нападки на права людини і законність в соціалістичному суспільстві поміщаються ведучу. Глибоке, науково обгрунтоване роз'яснення марксистських концепцій виступає інтернаціональним і патріотичним обов'язком соціалістичної кримінології.

До радянських кримінологів насамперед звернені слова передової статті журналу «Комуніст»: «більшовистський прямо і принципово оцінювати всі плюси і мінуси нашої етичної атмосфери. Причому оцінювати не з оглядкой, не поверхнево, а чесно дошукуючись до соціальних причин, породжуючих і в умовах зрілого соціалізму антиподи комуністичної моралі»8.

У справжній роботі зроблена спроба розглянути методологічні основи дослідження причин і умов злочинності, про5

См.: Цукру А. Б. Про особистість злочинця і причини злочинності в СРСР. М., 1961; Кудрявцев В. Н. Причинність в кримінології. М., 1968; Його ж. Причини правопорушень. М., 1976; У і г И. Прічинность, детерминация і прогноз в кримінології. Будапешт, 1980 (на венг. яз.).

6 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 14-15 червня 1983 року, з. 33-34.

7 Матеріали XXVI з'їзду КПРС, з. 75.

8 Ленінська етика большевизма.- Комуніст, 1983, № 6, з. 64.

> > > 6 > > >

аналізувати основні чинники, зухвалі злочинність в ппя™СТИЧ«СК0М І бУРжУазном суспільстві, показати головні на-няшрй ~ общес°Чиальной профілактики негативних явищ в

кош, Рп, п'РаНе' ДЗТЬ кРитический огляд сучасних буржуазних концепції причин злочинності.

Г АВТЙиг. пРТСгТ ™УбокУю вдячність професорам bv за r™F' З- ЖеРебінУ. м- Я. Ковальзону і В. Д. Зотову за цінні зауваження і пропозиції по роботі

> > > 7 > > >