На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

3.10. Постанова ФАС СЗО від 09.04.2003 N А42-8250/02

(видобування)

Як убачається з матеріалів справи, податкова інспекція провела камеральную перевірку дотримання податкового законодавства Гаврілішиним Я. П. з питання обгрунтованості застосування ставки 10 відсотків по податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2002 року. За результатами перевірки винесене рішення від 18.09.02 N 04/212 про залучення Гаврілішина Я. П. до відповідальності за здійснення порушень, передбачених пунктом 1 статті 122 Податкового кодексу Російської Федерації за неповну сплату податку на додану вартість.

Податкова інспекція направила Гаврілішину Я. П. вимоги про сплату податку і пенею від 12.07.02 і про сплату штрафу від 18.09.02. Суми податку, пенею і штрафу підприємцем не сплачені.

У ході перевірки встановлено, що Гаврілішин Я. П. в березні 2002 року реалізовував як товар, оподатковуваний по ставці 20%, так і товар, оподатковуваний по ставці 10%.

Податкова інспекція в своєму рішенні указала, що Гаврілішин Я. П. не вів облік виручки від реалізації товарів по найменуваннях товарів, в розрізі вживаних ставок оподаткування 10 і 20 відсотків вартість реалізованих товарів не відображена. У зв'язку з цим податкова інспекція донарахувала податок на додану вартість виходячи з ставки 20% по всіх товарах і залучила Гаврілішина Я. П. до відповідальності за неповну сплату податку на додану вартість.

Пункт 2 статті 164 Податкового кодексу Російської Федерації містить перелік товарів, при реалізації яких оподаткування проводиться по податковій ставці 10%.

Нормами розділу 21 Податкового кодексу Російської Федерації не передбачений обов'язок платника податків вести роздільний облік як основу для можливості застосування ставки 10%.

Відповідно до пункту 1 статті 153 Податкового кодексу Російської Федерації при застосуванні платниками податків при реалізації товарів (робіт, послуг) різних податкових ставок податкова база визначається окремо на кожний вигляд товарів (робіт, послуг), оподатковуваних по різних ставках.

З цієї норми слідує висновок, що платник податків зобов'язаний вести облік таким чином, щоб була можливість визначити податкову базу по товарах, оподатковуваних по різних ставках.

Згідно з пунктом 2 статті 54 Податкового кодексу Російської Федерації індивідуальні підприємці обчислюють податкову базу по підсумках кожного податкового періоду на основі даних обліку доходів і витрат і господарських операцій в порядку, визначуваному Міністерством фінансів Російської Федерації і Міністерством Російської Федерації по податках і зборах.

На виконання цього пункту спільним наказом Міністерства фінансів Російської Федерації і Міністерства Російської Федерації по податках і зборах від 21.03.01 N 24н/БГ-3-08/419 затверджений Порядок обліку доходів і витрат і господарських операцій для індивідуальних підприємців (далі - Порядок обліку).

Згідно з розділом 2 цього Порядку облік доходів і витрат і господарських операцій ведеться індивідуальними підприємцями шляхом фіксування в Книзі обліку доходів і витрат і господарських операцій індивідуального підприємця (далі - Книга обліку) операцій про отримані доходи і зроблені витрати в момент їх здійснення на основі первинних документів позиційним способом. У Книзі обліку відбиваються майнове положення індивідуального підприємця, а також результати підприємницької діяльності за податковий період. Книга обліку призначена для узагальнення, систематизації і накопичення інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних облікових документах.

Таким чином, Книга обліку є для підприємців регістром бухгалтерського обліку, в якому повинні відбиватися всі господарські операції.

Суд першої інстанції у відповідності зі статтею 71 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації досліджував всі представлені сторонами докази і прийшов до обгрунтованому висновку про той, що в представленій підприємцем Книзі обліку вартісні показники реалізованого товару відображені з урахуванням різних ставок податку на додану вартість.

Книга обліку ведеться підприємцем відповідно до вимог і форми, передбачених Порядком обліку. При наявності первинних документів правомірність застосування тієї або інакшої ставки можливо перевірити.

З вказаного слідує, що неправомірний довід податкової інспекції про те, що Гаврілішин Я. П. не вів облік виручки від реалізації товарів по найменуваннях товарів, в розрізі вживаних ставок оподаткування 10 і 20 відсотків вартість реалізованих товарів не відображена.

Також необгрунтоване посилання податкової інспекції на пункт 4 статті 149 Податкового кодексу Російської Федерації, оскільки в цьому пункті говориться про обов'язок платника податків вести роздільний облік тільки у випадку, якщо платником податків здійснюються операції, належні оподаткуванню, і операції, не належні оподаткуванню. У випадку, що розглядається платником податків здійснювалися тільки операції, належні оподаткуванню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права і основ для його скасування немає.