На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

3.9. Постанова ФАС ВСО від 12.03.2003

N А19-14241/02-5-Ф02-581/03-З1 (витяг)

З матеріалів справи випливає, що у відношенні індивідуального підприємця Рябчикової С. Н. була проведена виїзна податкова перевірка, про що складений акт N 03-66/5-52 від 26.06.2002. На підставі даної перевірки ИМНС РФ N 3 по Іркутській області винесене рішення N 03-66/463-4511 від 02.08.2002, у якому зафіксоване порушення статті 2, пункту 2 статті 4 і статті 8 Закону Іркутської області N 44-оз від 19.10.1998 "Про податок із продажів", що виразилося в тім, що підприємець не вела роздільного обліку реалізованих товарів, без якого неможливо установити ті товари, при реалізації яких податку с продажів не стягується. У зв'язку з чим податковий орган обчислив податку з продажів із усіх товарів, з яких такий податок підприємець не вказував у своїх розрахунках. Усього обчислена недоїмка в розмірі 95565 карбованців, пені 76856 карбованців 66 копійок і штраф 19113 карбованців.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в Законі Іркутської області "Про податок із продажів" не зазначена процедура ведення роздільного обліку і не передбачена відповідальність за ведення аналітичного обліку з порушенням установленого порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 82 Податкового кодексу Російської Федерації податковий контроль проводиться посадовими особами податкових органів у межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок, одержання пояснень платників податків, податкових агентів і платників збору, перевірки даних обліку і звітності, огляду приміщень і територій, використовуваних для витягу доходу (прибутку), а також в інших формах, передбачених дійсним Кодексом.

З обліком того, що підприємець Рябчикова С. Н. у розрахунках по податку з продажів (л. д. 84-119) виділяла з вартості реалізованого товару товари, оподатковувані податком із продажів, випливає, що роздільний облік вівся. Таким чином, податковий орган повинний був перевірити всі дані, що свідчать про ведення роздільного обліку підприємцем.

Однієї з форм ведення роздільного обліку може бути книга доходів і витрат, що знаходиться в розпорядженні податкового органа. З даних цієї книги (додаток до касаційної скарги) можливо було виділити товари, оподатковувані і не оподатковувані податком із продажів.

Податковий орган при проведенні виїзної податкової перевірки не скористався цими даними й об'єктивно поставив платникові податків обов'язок сплатити податки з продажів по всіх реалізованих товарах.

Відповідно до пункту 6 статті 108 Податкового кодексу Російської Федерації особа вважається винним у здійсненні податкового правопорушення, поки його винність не буде доведена в передбаченому федеральним законом порядку і встановленим рішенням суду, що вступили в законну силу. Особа, приваблювана до відповідальності, не зобов'язано доводити своє невинність у здійсненні податкового правопорушення. Обов'язок по доведенню обставин, що свідчать про факт податкового правопорушення і винності особи в його здійсненні, покладається на податкові органи. Непереборні сумніви у винності особи, приваблюваного до відповідальності, тлумачаться на користь цієї особи.

Федеральний арбітражний суд Східно-Сибірського округу вважає, що податковий орган не довів всіх обставин по факті податкового правопорушення, ненормативний акт, що заперечується тому, варто визнати недійсним.