На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

3.8. Постанова ФАС СЗО від 17.03.2003 N А13-8180/02-21

(видобування)

Як убачається з матеріалів справи, податкова інспекція провела виїзну податкову перевірку дотримання суспільством податкового законодавства за період з 01.01.99 по 31.12.2001, про що складений акт від 28.06.2002 N 17-15/249-278.

За результатами перевірки податковим органом прийняте рішення від 26.07.2002 N 17-15/249-278/163 про залучення підприємства до податкової відповідальності, донарахування податку і нарахування пенею за його невчасну сплату.

При перевірці встановлено, що суспільством завищена вартість льготируемого майна на залишкову вартість основних фондів і нематеріальних активів, що рахується за управлінням і безпосередньо не пов'язаного з газопостачанням населення і для комунально-побутових потреб. Внаслідок завищення вартості льготируемого майна занижена середньорічна вартість майна, оподатковуваного вказаним податком.

Перелік основних фондів і нематеріальних активів з розрахунком середньорічної вартості приведений в додатках N 3 і N 4 до акту перевірки. У нього входять автосекретарь, факси, ксерокс, комп'ютери, рахункові машини, меблі, автомобілі, телефони, предмети інтер'єра, принтери, бухгалтерські і правові програми, надання доступу до телефонної мережі, вартість ліцензій і установки телефонів.

За вказане порушення податковим органом суспільству донарахований податок на майно, нараховані пені і застосована податкова відповідальність по пункту 1 статті 122 Податкового кодексу Російської Федерації.

Не погодившись з рішенням у вказаній частині, підприємство оспорило його в судовому порядку.

Арбітражний суд задовольнив позовні вимоги суспільства. При цьому суд указав, що підприємство здійснює діяльність по газопостачанню населення і підприємств в комунально-побутових і промислових цілях, отже, і саме суспільство є об'єктом житлово-комунального господарства і все його майно, безпосередньо пов'язане з його виробничою діяльністю, бере участь в діяльність по газопостачанню, в тому числі і майно, перераховане в названих додатках N 3 і N 4.

Таке рішення касаційна інстанція вважає правильним.

Відповідно до пункту "а" статті 5 Закону Російської Федерації "Про податок на майно підприємств" вартість майна підприємства, обчислена для цілей оподаткування, меншає на балансову (нормативну) вартість об'єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери, повністю або що частково знаходяться на балансі платника податків.

У подпункте "а" пункту 6 Інструкції Госналогслужби Російської Федерації від 08.06.95 N 33 роз'яснено, що при застосуванні даної пільги згідно з класифікатором галузей народного господарства потрібно відносити об'єкти газо-, тепло- і електропостачання населення і для комунально-побутових потреб.

У акті перевірки (пункт 2.1) вказано, що підприємству привласнений код по ОКОНХ 90214 - "Газопостачання - організації по експлуатації газових розподільних мереж і розподілу газу на комунально-побутові потреби і населенню" розділу "Житлово-комунальне господарство". Фактично позивач робить послуги по газопостачанню населення, газопостачанню підприємств в комунально-побутових цілях і для використання газу в промислових цілях.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що саме підприємство є об'єктом житлово-комунального господарства і все його майно, безпосередньо пов'язане з його виробничою діяльністю, бере участь в діяльність по газопостачанню, в тому числі і майно, перераховане в згаданих додатках N 3 і N 4.

Потрібно визнати, що суспільство правомірно використало названу пільгу по податку на майно.

При перевірці також встановлено, що підприємством завищена вартість льготируемого майна в частині, що доводиться на відпущений для виробничих цілей газ. При цьому податковий орган посилається на пункт 6 Інструкції Госналогслужби Російської Федерації від 08.06.95 N 33, згідно з яким з метою правильного застосування пільг підприємства зобов'язані забезпечити роздільний облік майна, вказаного в пункті 6 названої Інструкції.

Податковою інспекцією зроблений розрахунок вартості майна, пов'язаного з газопостачанням в житлово-комунальних цілях: розрахований відсоток вартості газу, відпущеного на виробничі цілі (промисловим підприємствам), від загальної вартості реалізованого газу. На думку податкового органу, таким же чином позивач повинен був розрахувати середньорічну вартість майна, не пов'язаного з газопостачанням житлово-комунальної сфери і оподатковуваного податком на майно.

Суд також обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині, і касаційна інстанція не знаходить основ для скасування рішення суду.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Податкового кодексу Російської Федерації законодавство про податки і збори складається з даного кодексу і ухвалених відповідно до нього федеральних законів про податки і збори.

Інструкція Госналогслужби Російської Федерації від 08.06.95 N 33, на яку посилається відповідач, не є актом законодавства про податки і збори.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Податкового кодексу Російської Федерації федеральні органи виконавчої влади в передбачених законодавством про податки і збори випадках видають нормативні правові акти з питань, пов'язаних з оподаткуванням і зборами, які не можуть змінювати або доповнювати законодавство про податки і збори.

У Законі Російської Федерації "Про податок на майно підприємств" не міститься такої умови застосування пільг по податку, як роздільний облік льготируемого майна.

Суд правильно указав, що пункт 6 названої Інструкції в частині, що зобов'язує платників податків вести роздільний облік льготируемого майна, доповнює Закон Російської Федерації "Про податок на майно підприємств".

Суд також обгрунтовано указав на те, що податковий орган при перевірці не встановив, на які цілі використовується газ промисловими підприємствами на виробничі або житлово-комунальні.

Правомірним є виведення про відсутність у податкової інспекції основ для донарахування податку на майно, нарахування пенею і залучення суспільства до податкової відповідальності по пункту 1 статті 122 Податкового кодексу Російської Федерації.