На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

3.6. Постанова ФАС УО від 09.10.2002 N Ф09-2133/02-АК

(видобування)

З матеріалів справи слідує, що податковим органом було прийняте рішення від 29.08.2001 N 17-18-720/9845 про залучення ТОВ "Стоїк" до податкової відповідальності, яке оскаржиться позивачем в частині пп.1.1 п.1 - штрафу в сумі 43028 крб. по податку на додану вартість і в сумі 18500 крб. по податку з продажу, пп.1.2 п.1 повністю - штрафу в сумі 3454 крб. за непредставлення у встановлений термін податкових декларацій по податку з продажу, абз. "б" пп.2.1 п.2 - податку на додану вартість в сумі 215149 крб. і податку з продажу в сумі 92502 крб., абз. "в" пп.2.1 п.2 - пені по податку на додану вартість в сумі 40195 крб. і по податку з продажу в сумі 21765 крб.

Рішення прийняте на основі акту виїзної податкової перевірки від 31.07.2001. Перевіркою встановлено, що в період з 01.10.1998 по 31.03.2001 платником податків не вівся роздільний облік витрат, що привело до несплати податку на додану вартість і податку з продажу.

Задовольняючи позов, суд виходив з неправомірності дій податкового органу, т. до. позивачем представлені всі необхідні документи, підтверджуючі правомірність використання пільгової ставки по ПДВ в розмірі 10% і податку з продажу відносно реалізації товарів, не належного оподаткуванню.

Виведення відповідає матеріалам справи.

У відповідності зі ст. 7 Закону РФ "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, належна внесенню до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані ним товари (роботи, послуги), і сумами податку, фактично сплаченими постачальникам за матеріальні ресурси (роботи, послуги), що поступили (прийняті до обліку), вартість яких відноситься на витрати виробництва і звертання.

Статтею 6 даного закону передбачено, що по продовольчих товарах і по товарах для дітей ставка податку становить 10%.

З пункту 5 статті 2 Закону Оренбургської області "Про податок з продажу" слідує, що платники податків зобов'язані вести роздільний облік реалізації товарів, не належних оподаткуванню. У разі відсутності роздільного обліку реалізації товарів, вартість яких є об'єктом обкладення по податку з продажу, платник податків сплачує податок з продажу із загальної вартості реалізованих в звітному періоді за готівковий розрахунок товарів.

Обгрунтованість застосування пільги по податку з продажу і ставки податку на додану вартість в розмірі 10% підлягає доведенню платником податків. При цьому факт відсутності роздільного обліку сам по собі не позбавляє платника податків права на користування пільгою, встановленою законом при представленні відповідних доказів.

Суд, досліджувавши докази у справі в сукупності, правомірно прийшов до висновку, що позивачем фактично вівся роздільний облік реалізації товарів оподатковуваних податком на додану вартість по ставці 20% і 10% і товарів, не оподатковуваних податком з продажу. Дана обставина судом встановлена, основ для переоцінки виведення у касаційної інстанції немає.