На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

2.2. Постанова ФАС СЗО від 18.06.2002 N А42-5818/01-23-127/02

(витяг)

З матеріалів справи випливає, що Підприємство в 1999 році на підставі договорів міни від 31.12.98 N 578/004725532/00299, 578/004725532/00599, 578/004725532/00998, ув'язнених з іноземними фірмами, реалізувало рибну продукцію в обмін на надання послуг, зв'язаних із забезпеченням роботи російських морських судів.

На підставі наказу про облікову політику Підприємства від 28.07.95 N 270 виторг від реалізації рибної продукції по названих контрактах позивач визначала за курсом валюти, що действовали на дату одержання покупцем продукції і пред'явлення йому розрахункових документів за цю продукцію.

У ході проведення виїзної податкової перевірки відповідач установив, що Підприємство занизило виторг від реалізації продукції, тому що при перерахуванні валютного виторгу в карбованці застосувало курс валюти, що діяв на дату відвантаження продукції іноземному покупцю, а не на 21-й день після її відвантаження, як це передбачено умовами договорів міни. За результатами перевірки податковим органом складений акт від 31.05.01 N 02.1/34/42/-592 і прийняте рішення від 27.06.01 N 02.1/34/42/4001 про нарахування податків на користувачів автомобільних доріг, на зміст житлового фонду й об'єктів соціально-культурної сфери, пенею і про залучення Підприємства до відповідальності по пункті 3 статті 120 Податкового кодексу Російської Федерації. Позивач, вважаючи рішення податкової інспекції незаконним, звернувся в арбітражний суд з дійсним позовом.

На думку касаційної інстанції, суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги Підприємства.

Відповідно до пункту 13 роздягнула 2 Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженого постановою Уряду Російської Федерації від 05.08.92 N 552, для цілей оподатковування виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається або в міру її оплати, або в міру відвантаження товарів (робіт, послуг) і пред'явлення покупцю (замовнику) розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством на тривалий термін виходячи з умов господарювання і договорів, що укладаються.

У пункті 14 наказу Підприємства про облікову політику від 28.07.95 N 270 передбачено, що з метою оподатковування позивач визначає виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) по надходженні коштів на розрахунковий чи рахунок у касу за умови відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто "по оплаті". Однак відповідно до пункту 17 названого наказу у випадку реалізації продукції по договорах міни датою реалізації продукції вважається дата, зазначена в прийомних документах одержувача продукції.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що у визначений оподатковуваний період з метою оподатковування Підприємством міг бути застосований тільки один метод числення виторгу. У даному випадку їм застосовувався метод "по оплаті". Судами обох інстанцій установлено, що оплата рибної продукції іноземними фірмами провадилася достроково шляхом надання послуг, зв'язаних із забезпеченням роботи морських судів, що належать позивачу. Так, відповідно до акта звірення взаєморозрахунків від 12.07.99 за договором міни N 578/004725532/00998, укладеному позивачем з іноземною фірмою "Хавпродуктер АС", "сальдо на користь інофірми за станом на 30.06.99 складає 562904,13 норвезької крони".

При таких обставинах у податкової інспекції не було правових основ для доначисления Підприємству виторгу за 1999 рік у розмірі 1892156 руб., податків на користувачів автомобільних доріг, на зміст житлового фонду й об'єктів соціально-культурної сфери з цього виторгу, пенею за несплату названих податків, а також залучення до податкової відповідальності по пункті 3 статті 120 НК РФ.