На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 10 11 13 14 15 17 18 19 20 21 22 25 26 27 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54

1.8. Постанова ФАС ВВО від 20.01.2003 N А43-3513/02-31-108

(видобування)

На думку перевіряючих, необгрунтовано відшкодований податок на додану вартість по придбаних на території Російській Федерації матеріальних цінностях (роботам, послугам), використаних на провадження робіт (послуг), які реалізовані за її межами.

Касаційна інстанція не знайшла основ для скасування рішення і постанови апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

При розгляді питання про правомірність застосування податковим органом методики визначення відшкодованого податку на додану вартість, сплаченого постачальникам товарів (робіт, послуг), використаних для виготовлення продукції, реалізованої за межами Росії, суд також не порушив норм податкового законодавства.

Дійсно, при визначенні сум податку на додану вартість, на відшкодування яких в 1999-2000 роках компанія не мала права, використана методика, встановлена в пункті 4 статті 170 Податкового кодексу Російської Федерації, що вступила в дію з 01.01.01. Разом з цим із змісту і значення статей 3, 4, 7 Закони Російської Федерації "Про податок на додану вартість" слідує, що відшкодування податку на додану вартість, фактично сплаченого постачальникам за матеріальні ресурси (роботи, послуги) виробничого призначення, можливе тільки при наявності оподатковуваного податком на додану вартість обороту. Отже, підприємству належить забезпечити ведіння роздільного обліку відповідних сум податку на додану вартість, що повинно відбиватися в обліковій політиці підприємства.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Податкового кодексу Російської Федерації податкові органи, у разі ведіння обліку з порушенням встановленого порядку, що привело до неможливості обчислити податки, має право визначати суми податків, належні знесенню платниками податків до бюджету, розрахунковим шляхом на основі інформації, що є у них про платника податків.

Не оспорюючи положення про неприпустимість відшкодування податку на додану вартість по товарах (роботам, послугам), використаних при виробництві товарів (робіт, послуг), місцем реалізації яких не є територія Російської Федерації, Суспільство лише заперечувало методики розрахунку податку на додану вартість, застосованої перевіряючими.

У судовому засіданні представники податкового органу пояснили, що сума необгрунтовано відшкодованого податку визначалася на основі даних бухгалтерського обліку і первинних документів, представлених платником податків. Свій розрахунок компанія не складала. Не представлений він і в судові інстанції. Дії перевіряючих не суперечили пункту 7 частини 1 статті 31 Податкового кодексу Російської Федерації.

Виходячи з вищевикладеного, касаційна інстанція при розгляді касаційної жалоби відкритого акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Волжськоє пароплавство" не встановила порушення Арбітражним судом Ніжегородської області норм матеріального і процесуального права.