Головна

всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 8 9

ВСТУП

Прискорення соціально-економічного розвитку страни1 пов'язане з поглибленням і розширенням соціалістичної демократії, яка «потрібна для того, щоб рухатися уперед, щоб в суспільстві міцніла законність і торжествувала справедливість, щоб затверджувалася така етична атмосфера, в якій людина вільно живе і плідно трудиться»2. Разом з тим ще В. І. Ленін вказував на необхідність «відділяти дві категорії демократичних функцій: з одного боку - дискусії, мітингування, з іншого боку - встановлення найсуворішої відповідальності за виконавські функції...»3. «Соціалістична демократія несумісна ні зі свавіллям ні з безвідповідальністю»,- підкреслюється в резолюції XIX Всесоюзної конференції КПРС «Про демократизацію радянського суспільства і реформу політичної системи»4. «У різних ланках суспільства, включаючи трудові колективи,- відмічено конференцією,- не змінилося як слід саме відношення до труда, до справи. Добросовісне виконання своїх обов'язків не стало ще нормою»5. Роль права, отже, укладається і в регулюванні і практичному втіленні що дисциплінує, що гарантує дотримання прав і обя1

См.: Матеріали XXVII з'їзду КПРС. М, 1986 З 21-54 107-110, 138-170 і інш.

2 Матеріали січневого (1987 р.) Пленуму ЦК КПРС. М., 1987. С. 36.

3 Ленін В. І. Полі. собр. соч. Т. 36. С. 156.

4 Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського Союзу. М., 1988. С. 124.

5 Там же. С. 109.

занностей сторони соціалістичної демократії, що придбаває в карному праві форму карної відповідальності. Задача більш повного здійснення «у всіх сферах суспільних відносин принципу соціальної справедливості»6, безсумнівно, торкається і законодавця, що формулює кримінально-правові норми, і органів, що застосовують ці норми. Не можна не погодитися з Г. 3. Анашкиним в тому, що «справедливість - не тільки етична, філософська категорія, але і правове поняття, що санкціонує певні суспільні відносини і. відповідне цим відносинам правила поведінки, закони, вчинки і дії людей. Конкретніше вираження справедливість знаходить в правових нормах і у вчинках людей, що застосовують ці норми»7. Оскільки, як пише С. С. Алексеєв, «в сучасних умовах основний критерій, що визначає/значення тій або інакшій галузі знань для рішення поставлених XXVII з'їздом КПРС задач, а звідси - її місце і соціальний престиж серед другик галузей знань, зумовлюється відповіддю на питання - яка її роль (і нині, і в перспективі) в забезпеченні прискорення соціально-економічного розвинена нашої країни»*, престиж кримінально-правової науки багато в чому, якщо не у вирішальній мірі, буде залежати від глибини теоретичних досліджень фундаментальних проблем карної відповідальності, надійності, обгрунтованості висновків, практичних рекомендацій по реалізації ідей соціальної справедливості в області карної відповідальності. Реалізація ж ідей справедливості у вказаній сфері може/ базуватися тільки на застосуванні «рівної мерьіі9, «однакового масштабу»10 до осіб,' що здійснили злочини. "При цьому, ніж вивереннее, точніше, більш абсолютно рівність міри і масштабу, тим ефективніше і справедливіше відповідальність, вживана до винної особи. У той же час єдиним однаковим осно6

Програма КПРС, Нова редакція. М, 1987. С. 37,.

7 Анашкин Г. 3. Справедливість призначення карного покарання // Радянська держава і право. 1982. № 7. С. 60.

8 Олексія С. С. XXVII з'їзд КПРС і радянська юридична наука (питання загальної теорії права) // Правознавство. 1986 № з. З 3.

t ' Маркс До, Енгельс Ф Соч. 2-е изд. Т. 19. С. 19. '- 10 Л е н і н В. И. Полі. собр. соч. Т. 33. З 93.

4

ванием відповідальності в карному праві може бути лише довершений особою злочин, бо як ^ підкреслював К. Маркс: «Межею його покарання > повинен бути межа його діяння»11. Межа преступ- ' лейия - його суспільна небезпека. Якраз тому * v виняткове, значення має дослідження катего- ' рії «суспільна небезпека»" яка «пронизує \ весь~ зміст карного- права, образно говорячи, / є, era. живої, кліткою»12. Доводиться, однак, констатувати, що, на жаль, рівень теоретичного осмислення цієї фундаментальної категорії кримінального права поки ще невисок і не задовольняє потреб практики, що «в_ науці кримінального права не вдалося виробити однозначного визначення поняття суспільної небезпеки»13. З обліком , викладеного, при багаторівневому, многоаспектном характері категорії «суспільна небезпека» перед- " ставляется вельми актуальної спроба" структурно-системного аналізу одного з основних компонентів суспільної небезпеки злочину: суспільно небезпечних наслідків.

У юридичній літературі проблеми, пов'язані з суспільно небезпечними наслідками, викликають глибокий і постійний інтерес. На цю тему опубліковано дві монографії: Н. Ф. Кузнецової «Значення злочинних наслідків для карної відповідальності» (1958 р.) і А С. Міхліна «Наслідку злочину» (1969 р.). Внесок в теорію злочинних наслідків своїми трудами внесли Я. М. Брайнін, В. К. Глістін, Ю. А. Демідов, Н. Д. Дурманов, Ю. І. Ляпунов, М. І. Ковальов, Н. І. Коржанський, Г,. А. Крігер, Л. Л. Кругліков, В. Н. Кудрявцев, Б. А. Курінов, Б. С. Нікифоров, А. А. Пінаєв, А. А. Піонтковський, В. С. Прохоров, А. Н. Трайнін, Е. А. Фролов, Т. В. Церетелі і ряд інших вчених. У числі найбільш вивчених - питання поняття і видів злочинних наслідків, критеріїв цх общест- " * вірної небезпеки (тягарі), кваліфікації преступ- ] лений в залежності від наслідків. Недостатньо освітлювалися питання структури, форм суспільно

"Маркс До, Енгельс Ф. Соч 2-е изд Т. 1. С. 124. т

12 Ляпунов Ю. Категорія «злочин» Пропозиції до проекту нового карного законодавства // Соціалістична законність 1987 № 7 З 23

13 Там же З 23..

небезпечних наслідків, механізму впливу послед ствий на процес криминализації антисоціальної поведінки, диспозицій і санкцій кримінально-правових * норм, індивідуалізацію покарання особам, здійснивши-$ шим злочину. Інакшими словами, теорія суспільно небезпечних наслідків в значній своїй частині як би залишилася «неперекладеної» на зміст конкретних норм карного закону, рекомендацій, зручних для практичного використання при індивідуалізації карної відповідальності. Тим часом сама вірна теорія навіть в період правової реформи і радикального перегляду кримінального права14 може виявитися некорисною або непоміченою, якщо її висновки не доведені до логічного кінця, не втілені в чіткі пропозиції по вдосконаленню законодавства і практики його застосування. Таким чином, необхідність втілення наукових знань про властивості наслідків і властивих ним зв'язках з пра-воохраняемим об'єктом і злочинним діянням в матерію кримінального права і об'єктивна потреба у вираженні наслідків в нормах закону як «живих його кліток» і як рівної основи, що гарантує справедливість його застосування,- породжують проблему кримінально-правової оцінки суспільно небезпечних наслідків. Ця проблема - комплекс питань, стержнем якого виступає оцінка, встановлення реального значення тягаря і змісту наслідків на різних етапах «руху» кримінально-правової норми. На кожному з цих етапов1 (з моменту формування до моменту реалізації норми) вирішуються не тільки загальні, але і специфічні задачі, тому і оцінка не співпадаючих по об'єму і, часто, за змістом шкідливих наслідків виробляється не зовсім однаковими способами. На рівні зумовлення кримінально-правової норми нарівні з іншими критеріями (основами) криминализації для відповіді на питання про доцільність віднесення того або інакшого типу суспільно небезпечної поведінки до злочинних оцінюються всі як безпосередні, так і самі віддалені антисоціальні наслідки, що заподіюються такою поведінкою. Причому методи дослідження наслідків в силу об14

См: Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського Союзу. С. 146.

6

щего характери соціально-політичної оцінки діяння як злочинного або незлочинного і необхідність встановлення всього об'єму збитку можуть бути різними: соціально-економічними, социологичес- \ ними, кримінологічними, статистичними, пси- ] хологическими і т. п. На рівні формулювання ¦ кримінально-правової норми, де дається конкретна соди- if' ально-політична оцінка злочинного посягання, наслідки вдягаються в юридичну форму, пдЗт0'му~1Г методи їх вираження вужчають До пра-вовьґхГ В диспозиції норми наслідку відбиваються двояко. По-перше, ставлячи під кримінально-правовий захист конкретні суспільні відносини і визначаючи тип злочинної поведінки, що неминуче через функціональну формалізацію складу злочину, законодавець тим самим абстрагується від неістотних в цьому випадку, хоч може бути і що враховуються при визнанні діяння злочинними, наслідків (наприклад, додаткових фінансових витрат на збільшення державного апарату) і опосре-довлнно виражає в диспозиції существейТше, ти- / іїичньгїе наслідку. По-друге, наслідки, часто Л будучи обов'язковою ознакою складу преступле-) ния, нерідко представлені в диспо_зиції самостоя. телишмй^теряинами, а правильний вибір термінів можливий, знов-таки^олБКй'на^^оснрве точної оцен "властивостей відповідних наслідків. Ігнорування цього положення в чималій мірі спо- -, собствовало тому, що «складність встановлення зі- \ держания понять, що описують шкідливі наслідки злочинів в чинному карному законодавстві, породила численні труднощі і помилки в слідчій і судовій практиці і по-різному- J речия в теорії»15. Суспільна небезпека наслідків^ злочину оцінюється також і через суро-вость'-вигляду і розміру покарання, що встановлюється в санкції норми. Чим важче за наслідок, тим при інших рівних умовах суворіше відповідальність, передбачена в санкції, і навпаки. Вірна оцінка тягаря наслідків при конструюванні санкції корми - необхідна передумова справедливості покарання, що призначається за здійснення конкретних

15 3 е м л ю до про в С. В, Про один аспект вдосконалення кримінально-правової термінології // Радянська держава і право. 1988. № 9. С. 80.

злочинів. На рівні реалізації кримінально-правової норми в основі оцінки суспільно небезпечних наслідків знаходиться правова потреба в конкретизації заподіяної посяганням шкоди і його ^. порівняння з типовим, вираженим в нормі. Така оцінка фактично з моменту встановлення події злочину до виголошення вироку органічно включена в правоприменительную діяльність органів судової юстиції Разом з тим найбільший вплив вона надає на правильність визначення чстепени суспільної небезпеки, достатньої для визнання діяння злочинним, звільнення по нерее-билитирующим основах від карної відповідальності осіб, що здійснили суспільно небезпечні діяння, кваліфікації злочинів і індивідуалізації покарання. У зв'язку з цим незаперечно значення виробітку критеріїв тягаря збитку застосовно до / різних його видів і груп злочинів

Зміст і архітектоніка позначеної вище проблеми зумовили не тільки тему роботи, що пропонується, але і структуру розміщення матеріалу, способи аналізу правових понять, в ній использо-^ ванні Щоб оцінити за допомогою норм права ка-1 кое-або соціальне явище, необхідно спочатку ' встановити його властивості, внутрішню організацію, форми зовнішнього вираження, тому монографію 1 відкриває розділ, в якому суспільно небезпечні поI

сл^дстдия рассматриваются_как предмет оцінки jg

\ карному праві "Системний підхід до названої в s найменуванні книги проблемі передбачає опреде-~\ление її рівнів і виявлення функціональних особливостей наслідків на кожному з цих рівнів. Освітленню цих питань якраз і присвячена розділ другий. Тільки такий структурно-системний аналіз суспільно небезпечних наслідків, що передує власне оцінку наслідків в нормах кримінального права (розділ третій), при кваліфікації злочинів (розділ четвертий) і індивідуалізації карної відповідальності (розділ п'ятий), створює базу для вибору найбільш точних і надійних прийомів дослідження норм Особливої частини Карного кодексу і дає можливість зробити висновки, здатні привести до конкретних рекомендацій по вдосконаленню карного законодавства і практики його застосування