На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 8 9 11 12 13 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 33 34 36 37 38 39 41 43 44 45 46 48 49 50 52 53 54 55 56 58 59 60 62 64 65 66 67 69 70 72 73 74 76 77 78 79 80 81 83 84 85 87 88 89 92 93 94 95 96

14.1. Попит на гроші. Грошовий ринок

У попередній темі було розглянуте питання про те, як в сучасних умовах створюються гроші, від чого залежить їх маса, як регулюється їх пропозиція. У даному питанні буде проаналізований попит на гроші.

Попит на гроші зумовлюється такими їх функціями, як засіб звертання і засіб накопичення. Господарські агенти потребують грошей, щоб тратити їх, використовуючи їх як засіб платежу в теперішньому часі і майбутньому.

Сукупний (загальний) попит на гроші (Dm) включає в себе: 1) діловий попит - попит на гроші для оплати товарів і послуг і 2) попит на гроші як запасну вартість (засіб зберігання).

Діловий попит, попит для операцій - Dm 1. Кожний економічний суб'єкт в кожний даний момент повинен мати в своєму розпорядженні певну суму грошей (грошовими залишками), щоб мати можливість безперешкодно здійснювати операції. Домашнім господарствам потрібні гроші, щоб купувати товари, оплачувати комунальні послуги і т. п. Підприємствам потрібні гроші для оплати сировини, матеріалів, виплати заробітної плати і т. п.

Величина попиту на «грошові залишки» залежить від номінального ВНП, т. е. діловий попит на гроші прямо пропорційний реальному об'єму ВНП і рівню цін. Очевидно, що зростання реального об'єму ВНП веде (при інших рівних умовах) до зростання доходів, що стимулює великі витрати і більший попит на гроші для операцій. Такий же прямий зв'язок існує між діловим попитом і цінами. Відомо, що купівельна здатність грошей вимірюється кількістю товарів і послуг, які можна на них купити. Якщо ціни зростають, купівельна здатність грошей падає, і для того щоб зберегти реальні доходи на колишньому рівні, грошей зажадається більше.

Таким чином:

Dm 1= f (Q, р) > 0,

де Q - реальний об'єм валового національного продукту;

р - абсолютний рівень цін.

Частину своїх доходів люди зберігають, причому ці заощадження можуть здійснюватися або в грошовій формі (накопичення готівки або коштів на депозитних рахунках), або у вигляді різних фінансових активів (державні цінні папери, акції, облігації і інш.). Кожна з цих форм заощаджень має свої переваги. Гроші абсолютно ліквідні, але не приносять доходу. Цінні папери - менш ліквідні, але приносять дохід. Звідси: попит на гроші, як засіб зберігання або попит на гроші з боку активів - Dm 2 - залежить від переваги ліквідності.

Якщо економічні суб'єкти вважають за краще мати високоліквідні активи - попит на гроші зростає, якщо менш ліквідні, але прибуткові - падає. У свою чергу питання про те, як розподіляються заощадження між грошима і негрошовими активами, вирішується в залежності від норми відсотка. Якщо норма відсотка підвищується, то курс (ціна) цінних паперів падає, їх прибутковість зростає і економічні суб'єкти вважають за краще робити зберігання в формі негрошових активів - попит на гроші як засіб зберігання падає. І навпаки.

Звідси:

Dm 2 = f (i) > 0,

де i - рівень процентної ставки.

Таким чином, сукупний попит на гроші залежить від реального обсягу виробництва, рівня цін і норми позикового відсотка.

З'єднання грошової пропозиції (Sm) із загальним попитом на гроші (Dm) дає картину грошового ринку. Грошовий ринок - це ринок, на якому попит на гроші і їх пропозицію визначають рівень процентної ставки, «ціну» грошей.

Основними учасниками грошового ринку є: фірми, уряд, центральний і комерційні банки. Об'єкт купівлі-продажу - гроші, що надаються у тимчасове користування. Особливість грошового ринку в тому, що на відміну від товарних ринків, де процес купівлі-продажу являє собою обмін товарами і послугами по цінах, виміряних в грошових одиницях, на грошовому ринку гроші фактично обмінюються на інші ліквідні активи по альтернативній вартості, виміряній в одиницях номінальної ставки відсотка. Як і на будь-якому ринку рівновага має місце в точці перетину кривих попиту і пропозиції (рис 14.1).

Kоличество грошей

Рис. 14.1. Грошовий ринок

Dm - попит на гроші; Sm - пропозиція грошей і ie - рівноважна

ставка відсотка

Оскільки пропозиція грошей визначається не їх ціною, а регулюється державою, виходячи із загальних цілей макроекономічного розвитку, то пропозиція грошей абсолютно нееластична.

Рівновага означає рівність кількості активів, які господарські агенти хочуть мати у вигляді грошей, кількості грошей, яка пропонується банківською системою. Рівновага ця досягається при певній процентній ставці (ie).

Якщо норма відсотка перевищує рівень рівноваги (i1), то господарські агенти не захочуть мати ту кількість грошей, яка пропонується банківською системою. Оскільки норма відсотка підвищилася, вартість цінних паперів впала, вони стали більш прибутковими, і господарські агенти віддадуть перевагу негрошовим активам грошовим. Падіння попиту на гроші знизить норму позикового відсотка до рівноважного рівня.

Коли ж, навпаки, процентна ставка виявляється менше рівноважною (i2), скорочується число бажаючих тримати свої активи в цінних паперах. Ті, у кого є заощадження, будуть все більше віддавати перевагу ліквідності, усвідомлюючи, що низькі відсотки тотожні високим цінам на цінні папери. Попит на цінні папери впаде, що викличе підвищення їх курсу. Підвищення курсу цінних паперів знизить попит на них і підвищить попит на гроші. Це відіб'ється на процентних ставках, які підуть вгору, до рівноваги.

Як і на будь-якому ринку рівновага, що досягається на грошовому ринку, може порушуватися під дією різного роду нецінових чинників.

1. Зміна ВНП впливає на величину реального доходу, а отже, відбивається на діловому попиті і на попиті на гроші як засобі зберігання. Зміна попиту під впливом зміни доходу приведе до зсувів кривої попиту на гроші і (при інших рівних умовах) до зміни рівноваги.

2. Пред'являючи попит на гроші, господарські агенти враховують їх купівельну здатність, яка вимірюється кількістю товарів, яка можна на них купити. Коли ціни товарів підвищуються, то попит на гроші підвищується. Ця обставина є вирішальним чинником для розуміння інфляції. Підвищення попиту на гроші може служити для держави сигналом для збільшення грошової пропозиції, що і ініціює подальше зростання цін.

3. Зміна пропозиції грошей, зміщення кривої пропозиції, також веде до зміни процентної ставки, що, в свою чергу, відбивається на інвестиційному попиті, обсязі виробництва і рівні зайнятості.

Таким чином, можна зробити важливий висновок: грошовий і товарний ринки тісно пов'язані між собою. Події, що відбуваються на грошовому ринку, відбиваються на товарному. У свою чергу, зміни в обсягах виробництва товарів і послуг відбиваються на попиті на гроші, а коливання процентної ставки позначаються на інвестиціях і сукупному попиті.

Зв'язок між грошовим ринком і товарними ринками може бути представлений схематично таким чином (мал. 14.2).

Рис. 14. 2. Взаємодія грошового і товарного ринків