Головна

всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 4 5 6 7 8

ПРИМІТКИ

До введення

1 В. І. Ленін, Повні збори творів, т. 30, стор. 270.

2 См, М. Garcia-Mora, International Law and Asylum as

а Human Right, Wash., il956;

До розділу I

1 См. «Повний православний богословський енциклопедичний сло

варь», т. II, СПб., стор. 21202. Звідси відбувається загальновідоме

вираження «рогу побоювання».

2 Левіти - особливий розряд жреців.

а См З Юшков, Притулок в древньоруський праві, «Вчені записки ВИЮН», вип. 1, М., 1940, стор. 236; Д. П. Нікольський, Про видачу злочинців по початках міжнародного права, СПб., 11844, стор. 49.

4 См. Н. М. Г об л у б про в, Інститут притулку у древник євреї в свя

зи з карним і державним правому Моїсея і порівняно

з інститутами притулків у древніх греків і римлян в середньовічній

і новій Європі, СПб., 1884, стр 103.

5 14.

" В. С. Сергеєв, Історія древньої Греції, Гссполігиздаг, 1948, стор. 291.

7 См.

8 Радянський історик В. С. Сертеєв пояснює цей факт більше за висо

ким економічним розвитком Афін і її демократичної кон

ституцией (див. В. С. Сергія, указ. соч., стор. 240).

9 См. Н. М. Г об л у б про в, указ. соч., стор. 28, ' 29, 36, 42, 44, 45.

1° См. М. Д. Ш а р гір об д з до і й, Видача злочинців і право притулку в міжнародному карному праві, «Вісник Ленінградського університету», 1947 р., № 8, стор. 45; М. Т а у б е, Історія зародження сучасного міжнародного права, т. I, СПб., 1894, стор. 19; Е. Real е, Le droit d'asile, "Recueil des Cours de l'Aca-demie de droit international", vol. 63, 1938, р. 479.

11 См. Н. Chatterjee, International Law and Inter-state Relations in Ancient India, Calcutta, 1958, pp. 41-42.

114

12 См. В. І. Авдієв, Історія древнього Сходу, Гоаполітіздат,

J953, стор. 403^404.

13 См. Е. А. До об р про в і н, Історія міжнародного права, вип. I, M.,

1946, стор. 7; Б. А. Тур а ївши, Історія древнього Сходу, т. 1,

ОГИЗ, 1935, стор. 306-807.

14 Ом. 2,

Budapest, 1960, р. 361.

15 См. Д. П. Нікольський, Про видачу злочинців по початках

міжнародного права, сгр. 48.

16 См. В. І. Авдієв, указ. соч., стор. 216; Б. А. Тур а ївши, указ.

соч., стор. 047-2*8.

17 См. «Всесвітня «стара», Т. 3, ' Гоєполіпіздат, 1957, стор. 168169.

18 См. С. Г. Лозінський, Історія папства, т. I, M., 1934, стор. 20.

19 См. iM. Філіппсон. Релігійна контрреволюція в XVI віці,

СПб., 1902, стор. 227-228, 344.

20 См. А. Штігліц, Дослідження про видачу злочинців, СПб.,

1882, стор. 5, 167; Д. П. Нікольський, указ. соч., стор. 70.

21 См. «Історія дипломатії», т. I, Гасполітіздат, 1959, стор. 188.

22 См. В. П. Д а н е в з до і й, Допомога до вивчення історії і системи

міжнародного права, вип. II, Хрк., 1892, стор. 33; Н. А. Заха

рів, Курс загального міжнародного права, Пг., 1017, стор. 2126.

23 Ом. «Історія дипломатії», т. I, стор. 190.

21 Ом. Д. П. Нікольський, указ. соч., стор. 60.

25 См. «Пам'ятники російського права», вип. I, Госюріздат, 1952,

стор. ШЗ-14.

26 Статті 114 і 15 договори 91/1 року отримали саме суперечливе

тлумачення в правовій літературі. Одні автори вважають, що цей

договір говорить про взаємну видачу злочинців (ом. Н. А. 3 а-харов,

указ. соч., стор. ' 222), інші вважають, що мова йде про

видачу росіян, що здійснили злочин в Візантії, і гре

ков - на Русі місцевому суду (див. М. Д. Ш а р г об р об д з до і й,

Видача злочинців і право притулку в міжнародному уголов

ном праві, «Вісник Ленінградського університету», 1947 р., № 8,

стор. 45), треті висловлюють думку, що в цих статтях договору

говориться про боржників (, що бігли ом. Д. Б. Левін, Історія

міжнародного права, Ізд-у iHlMiO, 1962, стор. 3(4).

27 Наприклад, в Чернігові у князя Святослава знаходять притулок всі

кияни, преследуемие сином Изяслава-Мстиславом (ом.

1, М.,

1959, стор. 356-357); галищкий князь Іван Ростиславович Берлад-ник

також знаходився у вигнанні і служив багато чим російським князь

ям, в тому числі Юрію Долгорукому, київському князю Ізяславу

і інш. Коли трохи князів зажадали його видачі, то він на

йшов притулок у половцев (там же, стор. 502-1503). Новгород

служив притулком багатьом князьям. У 141314 ! року там знайшов убе

жище московський князь Василь Васильович, а трохи пізніше

там же виявляється його противник Василь Косий, до самої

смерті живе в Новгороде Шемяка ¦(там же, стор. 4212, 4124).

28 См. С. Соловьев, указ. соч., кн. 3, стор. 940-' 543.

29 См. Е. Real е, op. oit., р. 485.

30 См. С. Г. Л об з і н з до і й, указ. соч., стор. 104.

8* - Л5

51 См. Н. М. Голубо в, указ. соч., стор. fill.

32 См. 12, 13. , № , ,. , n, ,

33 См Е Westermarck, Asylum, Encyclopedia of Religion and

Ethics", vol. 2, N. Y., 1926, р. 163. 84 Cm. E. R е а 1 е, op. cit., р. 492.

35 См С. Г. Лозінський, указ. соч., стор. 291;

cit., str. 68-69.

36 Cm N З S з i р i об n i, Asilo, "Enciclopedia cattolica", Citta del

Vaticano, t. 2, 1949, р. 139.

37 См. А. Павлов, Книги законний, СПб., 1885, стор. 64.

38 См. «Закон судний людей», Ізі-у АН СРСР, 1961, стор. 1142.

39 См.

А. Кримський, Історія мусульманства, М., 1903, стор. 7.

40 См. І. Гольдциер, указ. соч., стор. 1134.

41 М. Quatremere, Memoire sur les asiles chez les arabes, "Memoires

de e' l'lnstitut Royal de France", Academie des inscriptions et

belles-lettres, t. 15, part. 2, Р., 1845, р. 310.

42 См. І. П. Мінаєв, Буддизм, дослідження і матеріали, т. I,

вип. I, СПб., 1887, стор. 1,07.

43 К. Ма р до з і Ф. Е ярмі л ь з, Твору, т. 21, стор. 259.

44 В. І. Л е н і н, Повні збори творів, т. 38, стор. 367.

45 См «(французька буржуазна революція 1789-4794 рр.», Ізд-у

АН СРСР, М.- Л, 194И, стор. Е41.

46 См. «Французька буржуазна революція 1789-i17i94 рр.», стор. 544.

47 Цит. по

48 См. Н. А. Захаров, указ. соч., стор. 227.

49 См. Д. П. Нікольський, указ. соч., стор. 170.

50 См. «Дипломатичний словник», т. 3, Політіздат, 1964, стор. 387.

51 См., наприклад, итало-бразильскую конвенцію від 1Й листопада, 1872 р.,

аншю-італійську конвенцію від 5 лютого 18713 р. і інш. (Д. О.

Нікольський, указ. соч., стор. 179-1Ш6).

52 См. О. Л. В а й н ш т е і н, Нариси по історії французької еми

грації в епоху Великої революції 1789-1796, Держвидав Ук

раини, 1924, стор. 1*1.

53 См. «Французька буржуазна революція 1789-il79A рр.», стор. 96;

О. Л. В а й н ш т е й н, указ. соч., стор. 1!2-Ю.

54 М. М. Ш т р а н г е, Російське суспільство і французька революція,

1789-117914 рр., Ізд-у АН СРСР, 1956, сгр. 90-нШ.

55 Ом. «Історія Болгарії», т. I, Ізд-у АН СВАРОК, 1954, стр 240,

294.

56 Cmi. «Нариси нової і новітньої історії Угорщині», Соцекгиз, 1963,

стор., 1114.

67 Ом. Ф. Галле, Боротьба за право притулку для політичних еми

грантів, ОГИЗ, 1986, стор. S6; Д. П. Нікольський, указ. соч.,

стор. 190-1913.

68 См. В. П. Даневський, указ. соч., стор. 43; П. Казанський,

Підручник міжнародного права, публічного і цивільного,

Одеса, ' 1902, стор. 491; Д. П. Нікольський, указ. соч., стор. 26.

59 Цит. по В. П. Даневський, указ. соч., стор. 43.

60 Росія уклала такі конвенції з Бельгією, Баварієй в 1869

році, з Австрією - в 1874 році, з Іспанією - в 1877 році, з Ні116

дерландами - в 1080 році (див. В. П. Д а н е в з до і й, указ. соч., стор. 43). Це виключення передбачене також і в конвенціях 1869 і 1874 років, укладених між Францією і Бельгією, 1860 лода - між Францією, і Голландією, 1878 року - між Німеччиною і Італією і інш. (див. Ф. Мартене, Сучасне міжнародне право цивілізованих народів, т. II, СПб., 1905, (стор. 411).

61 См. Н. А. Захаров, указ. соч., стор. 227.

62 Цит. по В. Уляніцкий, Міжнародне право, Томськ, Ш11,

стор. 349.

63 Т а м же.

64 См. М. G а г з i а - М об г a, op. cit., р. 88.

65 См., наприклад, договір, укладений в 1964 році між США і

Бразілією (The American Journal of International Law", 1965,

vol. 59, No 2, р. 360).

66 См. «Царська дипломатія і Паріжська Комуна 18711 м.», Соц-екліз,

М.- Л., 1938, стор. 176, 177; Ш. Б а сил а я, До питання про

відношення царського уряду до Паріжської Комуни, Суху

мі, ¦Ш54, стор. 107.

67 См. 18, стор. 7.

68 Т а м же, стор. 180.

69 См. С. К а н, Маркс як організатор допомоги жертвам версаль

ского терору, М., 1931, стор. 13.

70 Ом. Ш. Б а з і л а я, указ. соч., стор. 96, 99,, 104,11134-' 137.

71 См. Д. Маркс і Ф, Енгельс, Твору, т. 48, стор. 712-713.

72 Т а м же, стор. 129.

73 Т а м же, стор. 1128.

74 См. С. К а н, указ. соч., стор. 1'2.?

0 См. Ф. Мартене, Сучасне міжнародне право цивілізованих народів, т. І, стор. 410.

16 См. Ломброзо і Ляськи, Політична злочинність і революція, СПб., 1906, стор. 180.

п См. М. Q а г з i, а - М об г a, op. cit., р. 88.

78 См.

79 См. Ф. Галле, указ. соч., стор. 8.

80 См. G. Hackworth, Digest of International Law, vol. 3, Wash.,

р. 720.

81 См. «І; «МОПР- школа інтернаціонального вос

живлення»,, М., 1935, сир. 260.

82 См. Е. Варга, Португалія і фашистська інтервенція в Іспа

нді, Партіздат, 1937, стор. 28.

83 См. «МОПР - школа інтернаціонального виховання», сгр. 251.

84 См. «Правда», Ш і ' 112 жовтня 1991, м.

85 Ом. «МОПР - школа інтернаціонального виховання», стор. 250

Це дозволило США вислати на батьківщину італійця Гвідо Серіо,

китайця Чи Тао-хеуна і інш. (див. .

86 Ом. В. Н. Дурденевський, Право притулку в практиці совре

менного Заходу, «Книга і пролетарська революція», 1936 р., № 4,

стор. 104.

87 См. «Комуністичний інтернаціонал», 11939 р., № 7, стор. 50, 52,

117

53. Положення іспанських емігрантів охарактеризоване у відозві ЦК Компартії Іспанії в зв'язку з третьою річницею військово-фашистського заколоту. У ньому говорилося: «Люди, що билися «а протязі 32 місяців в наших рядах, що покрили славою наш іспанський народ., знаходяться тепер у французьких концентраційних таборах на положенні ворогів...» (ом. «Комуністичний інтернаціонал», 1939 р., № 7, стор. 42).

88 См. «Інтернаціональний маяк», 1940 р., № 2, сир. 14; «Коммуни

стический інтернаціонал», 11940 р., № 3-4, стор. S3.

89 Ом. В. Н. Д у р д е н е в з до і й, указ. соч., стор. 1124.

90 Ом.

91 ' В. І. Ленін, Повне собраяие творів, т. 43, стор. 139.

92 В. І. Ленін, Повні збори творів, т. 2, стор. 454.

9) СУ'РСФСР 1918 р., ст. 519.

94 СУ РСФСР, 1929 р., № 47-48, ст. 497.

95 См. «(МОПР - школа инггермациональнаго виховання», стор. 344.

96 Т а м же, стор. 501.

S7 См. «10 років МОПР в резолюціях і документах (Ш22-19Е2)», М., 1932, стгр. 177.

98 См. «МОПР - школа інтернаціонального виховання», стор. 245.

99 См. «10 років МОПР в резолюціях і документах (1922-1932)»,

стор. ' 172.

100 Ом.

«МОПР - школа інтернаціонального виховання», стор. 266, 395.

101 См. До а л їй і ч еяк о, Подьська прогресявна їм^ращя в

СРСР в роки друго1 CBiTOBoi 'вШни, Кичв, Вигляд. АН УРСР, 1957,

стор. 27, 28.

102 См. «Під знаменом пролетарського інтернаціоналізму» (атериа

ли МОПР), Хабаровськ, H94U, стор. IS.

103 См. П. М. Каленіченко, указ. соч., стор. 30, 31.

104 См. "The American Journal of International Law", 1951, vol. 45,

No 2, Suppl., pp. 15-18.

105Подробнее про це див. Л. Н. Галенська, Про поняття права притулку. (До обговорення Декларації про право притулку в Третьому комітеті Генеральної Асамблеї ООН), «Правознавство», 1964 р., № 3.

106 См. док. ООН А/6570.

107 См. С. А. Малі Нін, Про юридичну силу резолюцій Генераль

ний Асамблеї ООН, «Правознавство», 1965 р., № 2.

До розділу II

'См. Л. Оппенгейм, Міжнародне право, т. I, п./т. 2, МУЛ, І949, стор. 240.

2 "The American Journal of International Law", 1951, vol. 45, No 2,

Suppl., р. 15.

3 Cm. 124-125.

4 Ом. M. Д. Ш а р г об р об д ски і, Карний закон, Юріздат, 1948,

стор. 286.

5 Наприклад, в підручнику «Радянське кримінальне право. Частина загальна».

(Изд-у БРЕШУ, 1960), право притулку визначається як «право су118

«ерен'ного держави проголосити в своїх основних законах і здійснювати надання особам, преследуемим в інших державах, права мешкання на своїй території бее залучення їх до карної відповідальності» (стор. 191).

6 См. Н. А. Ушаков, Право притулку (автореферат канд. дисс),

М., I960, стор. 12.

7 См. «Вісті», 29 лютого 1946 р.

8 См. «Вісті», 24 і 26 жовтня 4902 р.

9 См. «Правда», 14 серпня 1963 р.

10 См. «Правда», 18 вересня 1966 р.

11 Дуже детально і обоонованно дана вимога викладено в кан

дидатских дисертаціях Н. А. Ушакова і Е. А. Шибаєвой.

12 См. G. Scelle, Precis de droit des gens, t. 1, Р., 1932; його ж,

Regies generates du droit la paix, "Recueil des cours de l'Academie

de droit international", vol. 46, 1933-IV, р. 343.

13 Cm. Ch. 132.

14 Критику цієї теорії див. Л. А. М об д же об р я н, Суб'єкти між

народного права, Госюріздат,, 1948.

15 См. Ph. Jess up, 18-26; S. P а t е 1, op. cit, р. 24.

16 Cm. Ph. Jessup, op. cit., р. 19.

17 Cm. Gh. Rousseau, Droit international public, Р., 1953, pp. 215,

221.

18 См. Н. Lauterpacht, International Law and Human Rights.

L., 1950, р. 15; S. Pate 1, op. cit., р. 24.

19 cit., pp. 34-35; З h. R об u s s е а u, op.

cit., р. 18; M. T а n d об n, Public International Law, Allahabad, 1955,

р. 10; cit., pp. 15-19; 274.

20 E. Б. Пашуканіс говорив про це ще в ШЕ5 році (див. Е. П а-ш

у до а н і з, указ. соч., стор. 715).

21 См. А. П. М про в ч а н, Міжнародний захист прав людини, Гос

юриздат, 1958, стор. 7.

22 См. С. Б. Крилов, Матеріали до історії Організації Об'еді

ненних Націй, вип. I, Ізд-у АН СРСР, Л949, стор. 255.

23 См. «Міжнародне право в избраганих документах», т. I, Ізд-у

ИМО, ' 1957, стор. 207.

24 См., наприклад, Л. А. М об д же об р я н, указ. соч., стор. 26; А. П. М об в-ч

а н, указ. соч., стор. ill46-'1148.

25 «Курс міжнародного права», т. II, иза-у «Наука», 1967,

стор. 295-091.

28 Представляється, що в цьому випадку правильніше буде говорити про наявність благ, вигід, а не про права, оскільки л-раво передбачає, що володар його є суб'єктом, а це непридатне до фізичних осіб в міжнародному праві.

27 Нам представляються односторонніми погляди тих авторів, які вважають право притулку виключно правом держави (див. А. Р і в ь е, Підручник міжнародного права, М., 1893, стор. 130; В. Уляніцкий, указ. соч., стор. 336; М. Т а n d об п, op. cit., pp. 253, 300; Ph. Jessup, op. cit., р. 82) або тільки пращом фізичної особи (див. oit., р. 3).

88 Він вважає, що Г. Шварценбергер, Ф. Ліст, Д. Анцилотги і інші автори, заперечливі правосуб'єктність фізичних осіб, вже

119

внаслідок цього є прихильниками теорії об'єкта (див. М. Garcia-Mora, op. cit., р. 7).

28 См. І. І. Лукашук, Проблема об'єкта міжнародного права, «Радянська держава і право», 1958 т., № 3, стор. 104; В. М. Ш v-р ш а л про в, Про об'єкт міжнародного права, «Радянська держава і право», 1957 р., № 3. Ф. І. Кожевников визначає об'єкт міжнародного правовідношення як «все те, з приводу чого суверенні держави як суб'єкти права вступають в правовідносини між собою» (див. Ф. І. Кожевников, Учбова допомога по міжнародному публічному праву, Юріздат, 1947, стор. 27).

30 Сам термін водрвие вжив Штеєрк (див. П. А. П про до р про в з до і й, До питання про суб'єктів міжнародного права, «Звістки Міністерства іноземних справ», кн. 6, 191В, стор. 4).

11 Ом. П. Казанський, указ. соч., стор. 74; Ф. Мартене, Сучасне міжнародне право цивілізованих народів, т. I, СПб., 1904, стор. 330-331.

32 См. В. І. Лісовський, Міжнародне право, изд-у «Вища

школа», 1991, стор. 1110.

33 См. П. А. Покровський, указ. соч., стор. 19.

84 См. R. von Ihering, Geist der romischen Rechts, Bd. 3, Leipzig, 1888, SS. 351-363.

35 Cm. E. Пашуканіс, указ. соч., стор. 75-76.

36 См. І. П. Би л і щ е н до о, Міжнародне і внутрішньодержавне

право, Госюріздат, 1960, стор. 5-6.

57 См. Н. М. М і н а з я н, Суть сучасного міжнародного

права, Ростов-на-Дону, 1962, стор. 276; Г. П. До а л ю ж н а я, Поня

тие міжнародного права, його предмет, джерела і система, М.,

1937.

58 См. В. Ф. Мешера, Про міжнародний договір як джерело

' радянського права, «Правознавство», 1963 р., № 1, стор. 124;

Т. П. Г р е в ц про в а, Міжнародний договір в системі источни

ков радянського внутрішньодержавного права, «Радянський ежегод

ник междунарюдното права, 1963», Ізднво АН СРСР, 1964,

стор. 170-179; L. Gel berg, Umowy miedzynarodowe jako zrodlo

prawa PRL, "Sprawy miedzynarodowe", 1966, No 5, str. 30-52,

99 Cm. "Pafistwo i prawo", 1964, No 8-9, str. 229.

40 См. «Конституції держав американського континенту», т. 3,

МУЛ, Ii957, стор. 2146. 11 Ом. Л. А. Мод жор ян, Колоніалізм учора і сьогодні, изд-у

«1Международние відносини», 1967, стор. 67-76.

42 См. Н. Г. Александров, Законність і правовідносини в з

ветском суспільстві, Го'сюрізаат, 11I965, стор. 91.

43 Ом. О. С. Іоффе, М. Д. Шаргородський, Питання теорії

права, Госюріздат, 1961, стор. 193.

44 Наприклад, в конституціях Албанії, Болгарії, Бразілії, ' Угорщини,

Гаїті. Гватемали, Гвінеї, Гондурасу, Італії, Йорданії, Іраку,

КНДР, КНР, Коста-Рики, Куби, Мексіки, Нікарагуа, ОАР, Па

нами, Польщі, Сальвадора, Сірії, СРСР, ФЙГ, Франції, Чехо

словаччини, Югославії і інш.

госу45

См. Конституцію Берега Слонової ' Костей (Конституції

дарств Африки», т. I, МУЛ, 11963, стор. Й7).

См. «Конституції держав Африки», т. I, стор. 153.

120

17 См., Наприклад, L. В oles t а-До j ebr об dski, op. cit., pp. 80, 330.

45 См. О. С. Іоффе, М. Д. Ш а р гір об д з кий, указ. соч, стор. Й22.

49 См. «Конституції держав американського континенту», т. 2, МУЛ, 1957, стор. 456-467.

80 Таке висловлювання містилося у виступах представників деяких держав на засіданнях Третього комітету Генеральної Асамблеї ООН при обговоренні проекту Декларації про право притулку.

61 См. Н. Г. Александров, указ. соч., стор. 97-98.

82 См. С. А. М а л і н і н, Про юридичну силу резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, «Правознавство», 1965 р., № 2.

63 Ом. Г. І. Морозов, До питання про відповідальність за пропаганду війни, «Радянського щорічника міжнародного права. 1959», Ізд-у АН СРСР, 1960.

54 З цього питання див. А. І. Полтора до, Нюрнбергський процес (основні правові проблеми), изд-у «Наука», 1966, стор. 132да.

bJ См. Д. І. Би об г а т і до про в, І. А. Би у ш у е в і інш., Особливо небезпечні державні злочини, Госюріздат, 1963, стор. 100-' 116; «Радянське кримінальне право. Частина особлива», Госюріздат^ Ш62, стор. 28-29.

56 См., наприклад, G. Schwarzenberger, The Legality of Nuclear Weapons, L., 1958, р. 54.

67 См. Л. Н. Галенська, Міжнародні злочини і міжнародно-правова відповідальність, «Правознавство», 11965 р., № 1, стор. 168-1711.

58 См. «Міжнародне право у вибраних документах», т. I,

стор. 2113-217.

59 См. Декларацію про покарання за злочини, довершені під

час війни, прийняту 18 січня 1942 р. урядами Чехо

словаччини, Польщі, Югославії, Норвегії, Греції, Бельгії, Гол

ландії, Люксембурга і Французьким національним комітетом

(Зовнішня політика Радянського Союзу в період Вітчизняної

війни», м. I, Госполітіздат, 1944, стор. 273), Декларацію об Іта

лії, прийняту на Московській конференції трьох держав в октяб-фе

1943 року («Збірник діючих договорів», вип. XI, Гос

политиздат, 1955, стор. 50), і інш.

60 См. «Міжнародне право у вибраних документах», т. III,

Ізд-у ИМО, 1957, стор. 404, 405.

61 Ом. ст. 45 Мирного договору з Італією (Зовнішня політика Зі

ветского Союзу. 1947», ч. I, Госполітізщат, 1952, стор. 85); ст. 6

Мирного договору з Румунією (там же, стор. 2М); ст. 6 Мир

ного договору з Угорщиною (там же, сир. 253); ст. 5 Мирного до

говору з Болгарією (там же, стор. 292-293); ст. 9 Мирного до-товора

з Фінляндією (там же, стор. 932).

62 См. «Збірник діючих договорів», вип. XVI, Гошалітіздат,

11957.

63 См. А. І. П об л т об р а до, указ. соч., стор. 62-66; Н. С. Алексеєв,

Відповідальність нацистських злочинців, изд-у «Международ

ние відносини», /1968, стор. lil¦4-(1Й6.

64 Існує тільки проект його (м. «Міжнародне право в з

лайливих документах», т. ГЦ, стор. 406-409).

121

15 См. В. Краснопольський, Феміда зі свастикою, Гасполітіздат, 1964, стор. 27-Ївши; «Вісті», 04 грудня ' 1965 р. і інш.

67 «Правда», 1 березня il'9S4 (м., Ш травня ' 1965 т.; «Вісті», 27 червня 1965 р., 3 грудня 1965 р.; «Новий час», 1963 р., № 38, CTip. 6-7.

63 См. «Міжнародне право», Ізд-у ИМО, 1966, стор. 315; М. Д. Ш а р го р об дек « й, Карний закон, стор. i289; С. Соколов, Інститут видачі злочинців і радянське законодавство, «Революційна законність», 1926 р., № 9-10, стор. 46; Д. П. Нікольський, указ. 'соч., стор. 23; Л. О пі ен гейм, указ. соч., т. I, п/т. 2, стор. 257; М. Garcia-Mora, op. cit., р. 53.

69 Цит. по cit., р. 57.

'° Так, принцип взаємності у видачі. злочинців при відсутності договору закріплений в ст. 646 Аргентінського кримінально-процесуального кодексу. На практиці цей принцип був здійснений Верховним судом Аргентини, наприклад, в рішенні але справі Mathein (див. М. G а г з i а - М об г a, op. cit., р. 59); див. також ст. 16 Карного кодексу Румунії.

71 Ом. М. Д. Ш а pirop об деки й, Карний закон, стор. 289; С. Соколов, указ. соч., стор. 46.

гз См. "The American Journal of International Law", 1949, vol. 43, р. 487.

73 См. М. Garcia-Mora, op. cit., р. 62.

74 Ом. М. Д. Ш apir об р об деки й, Карний закон, стор. 302; соч., стор. 46; Д. П. Нікольський, указ. соч., сгр.

23; Е. Ш про сто до, Про видачу злочинців за договорами Зроставши з

іноземними державами, Київ, 11882, стор. 114.

Г5 См. "League of Nations Treaty Series", vol. 198, pp. (183-193.

76 Cm. M. Д. Ш а р г об р об д ск і й, Карний закон, стор. 300; С. С око

л про в, указ. соч., стор. 47; Д. П. Нікольський, указ. соч., стор.

4*1-445.

77 Цит. по Д., П. Н і до об л ь з до і й, указ. соч., стор. 445.

78 См. С. М. дкр і позови й, Юридична природа видачі преступни

ков і типова конвенція Союзу ССР, «Радянське право», 1924 т.,

№ 6, стор. 58.

79 См. М. М. Би об г у з л а в з до і й, А. А. Рубанов, Правове поло

жение іноземців в СРСР, Ізд-у ИМО, 111982, стор. 138-11140.

80 Дана умова відсутня в угодах СРСР з КНДР, Чехо

словаччиною, Румунією, ' ВНР, Албанією, в договорах між Руми

нией і Чехословакиєй, Угорщиною і Румунією і інш.

81 Дана умова відсутня в угодах СВАРОК з Польщею, Бол

гарией, Румунією, ГДР, Угорщиною, в договорах між Польщею і

Чехословакиєй і інш.

82 Наприклад, ст. 78 діючого УК РОФОР свідчить: «У силу між

дународной солідарності трудящих особливо небезпечні государст

венние злочини, довершені проти іншої держави

трудящих, караються відповідно по статтях 64-72 на

вартого кодексу».

122

До розділу III

1 Наприклад, ст. 1189 Конституції Лівії. 1951 гада гевврит, що ви

дача політичних емігрантів забороняється (м. «(Конституції го

сударств Африки», т. I, стор. 383); такий же зміст ст. 10 ч. 4

Конституції Йорданії 1952 року, ст. 20 Конституції Сірії

1960 року, ст. 30 Конституції (аити 11660 ' року, ст. 48 Констіту

ції Гватемали 19156 ' року і інш.

2 См., наприклад, ст. 18 закону про іноземців, видачу і натурали

зации від 16 лютого 1938 м. в Еквадорі (див. tit., р. 327); Аналогічні положення содер

жатся в законодавстві Швеції - закон від 4 червня 1913 м.,

Швейцарії - закон від 02 січня 1892 р. (ом. "The British Yearbook

of International Law", 1949, р. 344).

3 Наприклад, Карний кодекс Румунія в ч. I ст. 17 встановлює,

що «видача румунських громадян і політичних біженців запре

щена» (м. «Карне законодавство зарубіжних социалисти

ческих держав. Румунська Народна Республіка», Госюріз-дат,

1966, стор. 17).

4 См. ст. 5 договору про видачу між Бельгією і Туреччиною від 9 фев

раля 1938 р. ( "League of Nations Treaty Series", vol. 198, pp. 183193

); ст. 5 договору про видачу між США і Бразілією від 17 де

кабря 1964 р. ( "The American Journal of International Law", 1965,

vol. 59, No 2, р. 360).

5 Cm. F. Morgenstern, The Right of Asylum, "The British Year

book of International Law", 1949, р. 348.

6 З Кеннеді, Путівник по расистській Америці, МУЛ, 4955,

стор. 613-66.

7 См. F. Morgenstern, op. tit., р. 350.

8 "Study on Expulsion of Immigrants", UN, N. Y., 1955, р. 8.

9 "Study on Expulsion of Immigrants", р. 10.

10 У законодавстві Великобританії під аморальною поведінкою

розуміється заняття проституцією, в Бразілії і Канаді - бро-дяж'ничество,

жебрацтво і пр.

11 "Study on Expulsion of Immigrants", pp. 15-16.

12 США без всяких основ вислали зі своєї території в період

з 1946 по 1949 рік 830 тис. прогресивно настроєних емігрантів

(див. «Правда», Ш травня 11949 ir).

13 См. "United Nations Treaty Series", vol. 360, 189.

14 См. «Карне законодавство зарубіжних соціалістичних

держав. Чехословацкая Соціалістична Республіка», Госюр-іздат,

1901, стор. 95.

15 Він. «Збірник документів по історії карного законодательст

ва СРСР і РСФСР. 11917-, 11952 яг.», Госюризиат, 11968, стор. > 101.

16 Ом. Л. Оппенгейм, указ. соч., т. I, п/т. 2, стор. 233;

17 См. М. М. Богуславський і «Міжнародне право»

Госюріздат, ' 1991, стор. 233-^234.

18 См. Л. А. Л у н ц, Міжнародне приватне право, Особлива частина,

Госюріздат, 11968, стор. 30.

19 См. ст. S3 Кодекси торгового мореплавства Союзу ССР (З СРСР,

1929 р., № 41, ст. 366); Повітряний кодекс Союзу ССР (едомо123

ста Верховної Поради СРСР», 1991 р., № Е2 (11087), ст. ЕЕ); п. 7 Положення про охорону рибних запасів і про регулювання рибальства у водоймищах СРСР (СП СРСР, 1958 з, № 16, - ст. 427); Гірське положення Союзу ССР (СЗ СРСР, 1927 т., № 68, ст. 688).

20 Цит по А. М. Би а з е в і ч, Іоахим Лельовель - польський револю

ционер, демократ, вчений, Соцекгиз, 1961, стор. 68.

21 См. 18-21; L. Gadon, Emigracya polska, t. 1, Krakow, 1901,

srt'. 1127-139.

22 См «Нариси нової і новітньої історії Угорщині», Соцекгиз, 1963,

стор. 114; 62-64.

23 См. «Історія Болгарії», т. I, Ізд-. у АН СРСР, 11954, стор. 261,

262. 277-282.

24 В. І. Ленін, Повні збори творів, т. 17, стор. 405.

25 См. «Вісті», 29 червня 49612 т.

26 Конвенцію підписали Аргентина, Болівія, Бразілія, Венесуела,

Гаїті, Гватемала, Гондурас, Доміниканська Республіка, Куба,

Колумбія, Мексіка, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальва

дор, Уругвай, Чілі, Еквадор (. див. "Decima conferencia interamericano,

Convention sobre asilo territorial", Caracas, 1954).

27 См. «Новий час», 119613 р., № 35, 38.

28 См. «Правда», Ш червня ' 1965 1г.

29 См. "United Nations Treaty Series", vol. 360, pp. 130-460. Конвен

цию ратифікували Данія, Франція, Ізраїль, Норвегія, Вели

кобритания, Югославія, Ірландія, Італія, КНДР, Гвінея, Мада

гаскар, Люксембург.

30 См. cit., р. 130.

31 Ом. "League of Nations Treaty Series", vol. 89, р. 53.

32 "League of Nations Treaty Series", vol. CLIX, р. 199.

33 Cm. "United Kingdom Treaty Series", 1936, vot 33.

34 Cm. "League of Nations Treaty Series", vol. 192, р. 59.

35 Cm. "United Nations Treaty Series", vol. 189. Конвенція набрала

чинності 32 квітня 1954 р. США не підписали її на тій основі,

що ' біженці користуються тим же статусам, який надає

ця іноземцям

36 Аргентина, Австрія, Австралія, Бельгія, Берег Слонової Костей,

Бразілія, Данія, ФРН, Еквадор, Франція, Великобританія, Гре

ция, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Італія, Ліхтенштейн, Люк

сембург, Марокко, Монако, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерлан

ди, Батікам, Швеція, Швейцарія, Туніс, Югославія, Того, Центральноафріканська

Республіка, Кояго (Браззавіль), Туреччина, Га

на, Камерун, Колумбія, Нігер, Португалія.

37 В. Н. Дурденевський писав: «У справжніх інтересах яєць, надавши

шихся внаслідок війни відірваними від своїх країн, було б,

звісно, не висновок конвенцій про надання їм нацио

нального режиму в країнах їх нинішнього перебування, а возвра

щение їх на батьківщину» (м.)( «Питання міжнародного приватного

права», М., ' 1956, стор. 21).

124

До розділу IV

I Дуже часто дипломатичним притулком називають і притулок,

що надається на борту військових кораблів і повітряних судів,

на території військових баз і таборів. Однак таке розширювач

ное тлумачення дипломатичного притулку може бути прийнято

лише умовно, маючи, у вигляду, що цей не територіальний притулок

3 Появу перших постійних дипломатичних місій потрібно віднести до XV віку. На їх існування в італійських республіках вказує ряд авторів (див. Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, Ізд-у АН СРСР, 1949, стор. 40-41; В. П. Да-невський, указ. соч., стор. 186). Б. Крізман приводить також дані про існування в цей період постійних місій в Дубровнике (див. В. К г i z m а n, Diplomati i konsuli u starom Dubrovniku, Zagreb, 1957, str. 25). M. Тандон часом появи постійних дипломатичних представництв називає XIV повік (див. М. Tan don, Public International Law, р. 301). Пізніше постійні дипломатичні установи набувають загального поширення. У Франції очі засновуються Франциськом I (1515-1547 рр., в той же період вони з'являються в Великобританії (див. Р. 3 а л-л е т, Дипломатична служба, М.- Л., 1956, стор. 26).

3 См. Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 57; cit., р. 514; 12-13.

4 См. Е. Reale, op. cit., р. 513.

5 Ом. Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 61.

6 См. Е. С а те у, Керівництво по дипломатичній практиці, Ізд-у ИМО, 1963, стр 212; Е. де Ваті ль, Право народів, або принципи природного права, вживане до поведінки і справ націй і суверенов, Госюріздат, 1960, стор. 667; С. Hurst, Les immunites diplomatiques, Recueil des cours de l'Aca-demie de droit international, t. 12, 1926, pp. 215-216.

7 Ом. Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 631.

8 Т а м же, стор. 58.

9 См. нс. Сучасне міжнародне право цивилизо

ванних народів, т. ipl, стор. 43.

10 Цит. по Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 59-60.

II См. P. Pradier-Fodere, Cours de droit diplomatique, t. 2, 1899,

Р., р. 111.

12 См. 'Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 60; Е. С а-т

про у, указ. соч., стор. 016.

13 См. II, стор. 41-42; соч.,

стор. 216; cit., pp. 107-111.

14 Виключенням є лише Німеччина, в якій право міністрів

своїми листами дарувати свободу кварталу було відмінено тільки

в 1814 році (див. Р. О d i е г, Des privileges et l'immunites des

agents diplomatiques en pays de chretiente, Р., 1890, р. 129).

15 Тексти їх див. М Я. Пертачент, Про юридичну природу так

званого дипломатичного кварталу в Пекіні (з неопубли

кованих матеріалів), Харбін, ' 11926, стор. АЛЕ13.

16 См. М. Я. Пергамент, указ. соч., стор. 91-03, в1-62

125

17 См Bynkershoek, Traite de jude competent des ambassaders, А la Haye, MDCCXIII, р. 217.

11 См. К. Мартене, Дипломатія або керівництво до поанаиию зовнішніх державних відносин, М., 1888, стор. 71-73; J Lorimer, The Institutes of the Law of Nations, t. 1, Edinburg- London, 1883, pp. 250-251; cit., р. 88.

19 См. Ф. Мартене, Сучасне міжнародне пр-у цивилизо

ванних народів, т. П, стор. 43.

20 См. L. С. Z а г а t е, El asilo en el dereeho international americano,

Bogota, 1958, р. 32.

21 Сч. P. P г я d i е r - F об d е г е, op. cit., р. 92.

22 См. Е. Real е, op. cit., р. 528.

23 Cm. P. Pradier-Fodere, op. cit., р. 92.

24 Ом. В. Н. Александренко, Про права і переваги дипло

матических агентів, М., ' 1891, стор. 9.

25 См. XVI-XVIII stulecia, Krakow, 1959,

str. 25.

26 См. В. Н. Александренко, указ. соч., стор. 18.

27 См. P. P r а d i е г - F об d е г е, op. cit., р. 90. /

28 См. В. С. Арсеньев, Про права і переваги дипломат!-

ческих агентів, Вітебськ, 1909, стор. 69-70.

29 См. 1С Мартені, Дипломатія або керівництво до пізнання I

зовнішніх ' державних відносин, стор. 713.

30 См. А. П. ' В ній н ер, Консули в християнських ' державах Евро

пи і північноамериканських Сполучених Штатах, СПб., 1894, стор.

98.

31 См. «Міжнародна практика новітнього часу в договору?,.

нотах і деклараціях», ч. III, вип. II, М., изд. НКИД, 1929, стор.

1121.

32 См. «Міжнародна практика новітнього часу в договорах,

нотах і деклараціях», ч. И1, сир. 297.

33 См. «Збірник діючих договорів, угод і конвенцій,

укладених з іноземними державами», М., изд. НКИД,

1935, вип. Ц¦-(2, стор. ' 114.

84 Таке ж формулювання міститься в польсько-естонської конвен

ції від 11 січня 19124 р. (п. 3. ст. 9), польсько-французької конвен

ції від 30 грудня 1925 р. (ст. 5), польсько-югославської конвенції

від би березня 1921 р. (ст. 5 і п. 3 ст. 8), а також в Трактаті об друж

бе, торгівлі і консульських правах, укладених між Польщею

і США 5 червня 1931 р. (п. 3 ст. 9), в польсько-радянській конвенції I

від 18 липня 1924 г (п. 3 ст. 10) і інш. (див. К. SwarcenbergС

z е r n у, Immunitety diplomatyczne i konsularne, Zbior norm .

prawnych z zakresu prawa miedzynarodowego obowiazujacych na obserze Polski i Wolnego Miasta Gdanska, Warszawa, 1935, str. 111-114).

35 См. Е. А. Коровін, Міжнародні договори і акти нового

часу, Держвидав, стор. 339.

36 СЗ, 1927 р., № 5.

37 L. Bolesta-Koziebrodski, op. cit., р. 221.

88 Так, Франція надавала притулок в приміщенні своєї дипломатичної місії в 1858 році в Венесуеле, в 1862 році - в Греції, в 1867 році - в Туреччині, в 1898 році - в Парагває, в 1865 і

126

1913 роках - й Перу, на Гаям - в 1876, 1878, 1890, 1908, 1915 роках, а в 1936-1939 роках - в Іспанії (див. L. Bolesta-Kozie-brodski, ар. cit, р. 222).

39 І. П. Бшищенко, В. Н. Д у р д е і е в ск і й, Дипломатичне

і консульське право, Ізд-у ТРАВНЮ, 1962, стор. 448.

40 Там же, стор. 341-342.

41 См. Д. Б. Левін, Дипломатичний імунітет, стор. 380-381,

42 См. , І. П. чи Би щей до, В. Н. Д у р д е н е в ск і й, указ. соч.,

стор. 342;

Academiae scientiarum Hungaricae", t. II, 1960, No 3-4, р. 360.

43 См. Г. Дашевський, Боротьба з фашистською «п'ятою колоною» в

Іспанії, «Світове козяйство і світова полигика», 1938 р., №, 1,

стор. 67.

44 См.

45 См. "League of Nations - Official Journal", 1937, No 2.

46 См. С. Б. Крилов, Міжнародний Суд, Гасюріздат,, 1958,

стор. ilfiS.

17 Ом. P. P r а d i е г - F об d е г е, op. cit., pp. 93-106; Q. Stuart, op. cit., pp. 310-311.

48 См. соч., стор. 213-314; 5 травня 1955 р. Перу даний

ную конвенцію денонсувало (див. cit, р. 260).

49 См. G. Stuart, op. cit., р. 311.

50 Cm. 2, Wash.,

1940, pp. 626, 627.

61 См. З N. Ronning, Diplomatic Asylum. Legal Norms and Political Reality in Latin American Relations, The Hague, 1965, pp. 128-132.

до См. А. С а б а н і н, указ. соч., стор. 148; G. H а з k w об г t h, op. cit., pp. 633-635.

Б3 Е. Reale, op. cit., р. 531.

64 Бразілія, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Еквадор, Сальвадор, Гін

дурас (не здав ратифікаційних грамот), 1Гватемала, Мексіка,

Нікарагуа, Панама, Доміниканська Республіка, Уругвай. Доми

никанская Республіка денонсувала дану конвенцію 1 січня

1961 р. (див. L. Bolesta-Koziebrodski, op. cit., р. 262).

65 См. А. С а б а н і н, указ. соч., стор. [Ш.

66 См. G. Hackworth, op. cit., pp. 623-624.

57 См. G. Hackworth, op. cit., р. 624, 625.

68 Текст конвенції див. «Міжнародне право у вибраних докумен

тах», т. I, стор. 190-191. США цю конвенцію не підписали. Кон

венцию ратифікували Бразілія, Колумбія, Чілі, Сальвадор,

Гватемала, Гондурас, Мексіка, Нікарагуа (е здала ратификаци

онних грамот), Панама і Доміниканська Республіка. До Даної

конвенція пізніше приєдналася Коста-Рика, а Доміниканська

Республіка денонсувала її (див. cit., р. 263).

69 Текст конвенції див. "The American Journal of International Law",

1943, vol. 37, No 3, pp. 99-103; див. також L. Z а r а t е, op. cit.,

pp. 95-106.

60 См. С. Б. Крилов, Міжнародний Суд, стор. 119-135; І. П. Бліщенко, В. Н.- Д у р справ е повік і й, указ. соч.,

127

Стор. 340; Н. W. В г i g g s, Colombian-Peruvian Asylum Case and Proof of' Customary International Law, "The American Journal of International Law", oct. 1951, pp. 728-731; A. E. Evans, Colombian-Peruvian Asylum Case: Termination of the Judical Phase, "The American Journal of International Law", oct., 1951, pp. 755762.755-762

61 Інакшої думки дотримується більшість радянських авторів, що досліджували рішення Міжнародного Суду по цій справі. См. І. Л. чи Би щеняти, В. Н. Дурде я ваговитий, указ. соч., стор. 840; С. Б. Крило в, Міжнародний Суд, стор. ' 11314; Л. Паула-в а. Шститут дипломатичнага пристащшчау м1жнародним праві, «Жесщ Академп навук Беларуськай ССР», серьгя грамадсюх навук, 1966, № 2, стор. '1120.

52 Ср. С. N. R об п n i n g, op. cit., р. 40.

63 З 1 no ill2 жовтня 1931 р. в Мадриді проходив испано-португаль

ский конгрес міжнародного права, на якому були присутні

фахівці з міжнародного ораву з Іспанії, Португалії,

Латинської Америки і Філіппін. Серед інших питань обсуж

дався і питання про право притулку. 'В прийнятій резолюції одобре

на була позиція Колумбія в опорі у справі Айа де ла Торре (див.

L. С. Z а r а t е, op. cit., pp. 106-115).

64 Як справедливо вказував С. Б. Крилов, сама Гаванська конвен

ция ¦1928 року направлена на обмеження практики дипломатиче

ского притулку і допускає надання притулку лише при

певних умовах, що мають на меті захистити, по можливо

сти, інтереси територіального суверена (див. С. Б. Крилов,

Міжнародний Суд, ктр. 4125).

65 См. «Правда», 6 квітня 1964 ir.

296. 93.

66 См. cit., р.

67 См. A. Bahramy, Le droit d'asile, Р., 1938, р.

68 Cm. cit., р. 296; З Colom

bo s, International Law of the Sea, L., 1959, р. 240.

69 См. cit., р. 296.

7Q Cm. L. Bolesta-Koziebrodski, op. cit., pp. 293-294; A. Bahramy, op. cit., р. 95.

71 Cm. F. Morgenstern, Eztra-territorial Asylum, "The British

Year Book of International Law", 1948, р. 256.

72 Cm. L. Bolesta-Koziebrodski, op. cit., р. 294.

73 Cm. F. Morgenstern, op. cit., р. 296.

74 См. А. Л. Колодкин, iK розробці проекту конвенції об режи

ме морських судів в іноземних портах, «Морське право і прак

тика. Інформаційний збірник ЦНИИМФ», вип. 185, изд-у

«Транспорт», І965, стор. 116-(1'7.

75 См. М. І. Лазарев, Неспроможність концепції імунітету

збройних сил США на іноземних територіях. «Радянський

щорічник міжнародного права. '1959». Изд-у АН СРСР, I960,

стор. 285-295.