На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 4 5 6 7 8 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 29 30 31 32 33 35 36 37 38 39 40 41 43 44 45 46 47 48 49 50 51 53 54 55 56 57 58 60 61 62 64 65 66 67 68 69 70

Стаття 40. Відмова і відстрочка в наданні інформації

1. Державні органи і організації, суспільні об'єднання, їх посадові обличчя зобов'язані надати будь-яку інформацію про свою діяльність, що запитується редакціями ЗМІ, за винятком відомостей, що становлять державну, комерційну або інакшу спеціально таємницю, що охороняється законом. Відмова в наданні інформації по інакших основах не допускається і може бути оскаржений в суд.

2. Власник інформаційного ресурсу у разі відмови в наданні інформації, що запитується зобов'язаний письмово повідомити про це редакцію.

3. Повідомлення про відмову в наданні інформації вручається представнику редакції в триденний термін від дня отримання письмового запиту інформації. З цього положення слідує, що:

1) спосіб передачі повідомлення редакції (представнику редакції) повинен не залишати сумніву в тому, що повідомлення отримане адресатом (т. е. воно повинне бути доставлене кур'єром або рекомендованою поштою з повідомленням про вручення або вручене представнику редакції особисто інакшим образом);

2) редакції (представнику) зі своєї сторони також бажано мати підтвердження про те, що запит інформації отриманий, оскільки встановлений статтею триденний термін для відповіді починає обчислюватися саме від дня отримання запиту, а не його відправлення;

3) вимоги норми відносяться тільки до тих випадків, коли запит інформації здійснений в письмовій формі. Це означає, що відмова в наданні інформації по усному запиту може бути зроблена також в усній формі. Крім того, на усні запити не розповсюджується триденний термін, встановлений для відповіді.

4. Стаття встановлює вимоги до змісту повідомлення про відмову в наданні інформації.

У повідомленні повинна обов'язково бути присутній мотивувальна частина, вмісна причини, керуючись якими відповідні посадові особи (керівники органів, організацій або об'єднань, їх заступники, працівники прес-служб, інакші уповноважені особи) відносять відомості, що запитуються до розряду спеціально таємниці, що охороняється законом. У повідомленні також необхідно указати, до якої конкретно таємниці, що охороняється законом відноситься інформація, що запитується, на думку тієї або інакшої посадової особи.

У повідомленні вказується інформація про конкретну посадову особу, що відмовляє в задоволенні "цікавість" редакції, що включає його ім'я (звичайно - прізвище і ініціали) і ним посаду.

Повідомлення також повинно містити дату прийняття рішення про відмову.

5. Стаття допускає можливість державного органу (організації, суспільного об'єднання, посадової особи) відстрочити надання інформації. Відстрочка допускається в тому випадку, якщо відомості, що запитуються редакцією не можуть бути зібрані і представлені протягом 7 днів.

6. Прийняття рішення про відстрочку надання інформації, що запитується по суті являє собою підтвердження наміру відповідних посадових осіб надати дану інформацію.

7. Відстрочка, як і відмова в наданні інформації, проводиться на основі рішення відповідного органу (організації, посадової особи), про прийняття якого редакція повинна бути повідомлена в триденний термін від дня отримання органом (організацією, посадовою особою) письмового запиту інформації.

У повідомленні про відстрочку обов'язково повинні бути викладені причини, по яких інформація, що запитується не може бути надана протягом 7 днів, вказані посадова особа, що встановила відстрочку, дата прийняття рішення про відстрочку, а також дата, не пізніше якою інформація, що запитується буде надана.

8. Відмова в доступі до загальнодоступних інформаційних ресурсів або надання явно недостовірної інформації можуть бути оскаржені в судовому порядку. При цьому, як відмічено в ст. 24 "Захист права на доступ до інформації" Закону про інформацію, у всіх випадках особи, яким відмовлено в доступі до інформації, і обличчя, що отримали недостовірну інформацію, мають право на відшкодування понесеного ними збитку.

Керівники, інші службовці органів державної влади, організацій, винні в незаконному обмеженні доступу до інформації і порушенні режиму захисту інформації, несуть відповідальність відповідно до карного, цивільного законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення.