Головна

всі книги   до розділу   зміст
1 4 5 6 7 8 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 29 30 31 32 33 35 36 37 38 39 40 41 43 44 45 46 47 48 49 50 51 53 54 55 56 57 58 60 61 62 64 65 66 67 68 69 70

Стаття 1. Свобода масової інформації

1. Свобода інформації - основний принцип інформаційних відносин в сучасному суспільстві, проголошений Загальною декларацією прав людини від 10 грудня 1948 р., Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р., Міжнародним пактом про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 р., конституціями багатьох країн світу (Швейцарії, Іспанії, Республіки Білорусь, Росії і інш.).

У Конституції РФ даний принцип реалізований через встановлення права кожного вільно шукати, отримувати, передавати, проводити і розповсюджувати інформацію будь-яким законним способом (п.4 ст. 29 Конституції).

Свобода масової інформації - необхідна складова загального принципу "свободи інформації", важлива умова режиму демократії, забезпечення політичного плюралізму і культурного різноманіття*(1).

Конституційними гарантами свободи масової інформації є, в тому числі: свобода думки, слова, вираження думок і переконань, економічної діяльності, проголошення приватної власності, а також пряма заборона цензури.

2. Згідно з нормою, що коментується в РФ не можуть бути обмежені:

1) пошук, отримання, виробництво і поширення масової інформації;

2) установа ЗМІ, володіння, користування і розпорядження ними;

3) виготовлення, придбання, зберігання і експлуатація технічних пристроїв і обладнання, сировини і матеріалів, призначених для виробництва і поширення продукції ЗМІ.

Всі випадки виключення з цього правила повинні бути прямо передбачені в законодавстві про ЗМІ, т. е. безпосередньо в Законі про ЗМІ, що видається відповідно до нього законодавчих актах РФ і її суб'єктів. Крім того, такі випадки можуть бути встановлені Конституцією РФ і міжнародними договорами, учасницею яких є Росія.

© 2018-2022  pra.pp.ua