На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 4 5 6 7 8 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 29 30 31 32 33 35 36 37 38 39 40 41 43 44 45 46 47 48 49 50 51 53 54 55 56 57 58 60 61 62 64 65 66 67 68 69 70

Стаття 34. Зберігання матеріалів радіо- і телепередач

1. Положення статті, що коментується направлені на вживання заходів по збереженню відомостей, що містяться в передачах, на основі яких в майбутньому могла б бути вирішений та або інакша судова суперечка. Спори, для дозволу яких можуть мати значення зведення, що містяться в передачі, можуть бути самими різними. Зокрема, можливі спори, пов'язані з порушенням авторських або суміжних прав, у справах про захист честі і достоїнства.

2. Закон про ЗМІ передбачає два вигляду зберігання:

зберігання матеріальних носіїв запису передач, що вийшли в ефір;

зберігання відомостей про передачі, що вийшли в ефір в реєстраційному журналі.

Відомості, що містяться в реєстраційному журналі, повинні включати:

дату і час виходу передачі в ефір;

назва теми передачі;

зведення про автора передачі, її ведучому і учасниках.

3. Вказані в п.2 коментарі до справжньої статті види зберігання мають відмінності по термінах. Мінімальний термін зберігання матеріалів передачі складає один місяць від дня виходу передачі в ефір. Реєстраційний журнал редакція зобов'язана зберігати не менше за один рік з моменту появи в ньому останньому запису.

4. Після закінчення термінів зберігання, вказаних в п.3 коментарі до справжньої статті, редакція має право знищити матеріального носія, вмісний записи передач (зведення про передачі), і обличчя, права якого порушені, може виявитися без доказів про порушення його прав.

5. Враховуючи особливості вітчизняної судової практики (судові спори, пов'язані з порушенням авторських прав, тривають, як правило, не менше за рік), при подачі позовної заяви в суд про захист прав або законних інтересів (якщо не закінчилися терміни обов'язкового зберігання передач), в інтересах заявника необхідно написати і прикласти до позову заяву про забезпечення доказів.

У заяві про забезпечення доказів згідно з ст. 65 ГПК РФ вказуються:

1) зміст справи, що розглядається;

2) зведення про сторони і місце їх мешкання або місце їх знаходження;

3) докази, які необхідно забезпечити;

4) обставини, для виготовлення яких необхідні ці докази;

5) причини, що спонукали заявника звернутися з проханням про забезпечення доказів.

На визначення судді про відмову в забезпеченні доказів може бути подана приватна жалоба (п.2 ст. 65 ГПК РФ).

6. Крім того, такі матеріали пригодяться для складання звіту в організації по колективному управлінню авторськими і суміжними правами. Згідно гл.4 ЗоАП дані організації укладають ліцензійні угоди з користувачами, по яких надають користувачам невиняткові права на використання творів, а користувачі виплачують винагороду, обумовлену в договорі, і надають відомості про використані твори.

7. Потрібно звернути увагу, що рядом законодавчих актів встановлені спеціальні терміни зберігання деяких передач.

Так, згідно ст. 21 Закону про рекламу рекламодавець, рекламопроизводитель і рекламораспространитель зобов'язані зберігати матеріали або їх копії, вмісні рекламу, включаючи всі подальші зміни, що вносяться в них протягом року від дня останнього поширення реклами. Згідно ч.2 справжніх статті, п.24 ст. 60 Закони про вибори депутатів відео- і аудиозаписи, випущені в ефір тілі- і радиопрограмм, вмісних передвиборні агітації, зберігаються у відповідній організації телерадиовещания не менш 12 місяців від дня виходу вказаних програм в ефір.