На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 2. Оскарження, опротестування постанови (рішення) у справі

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 287 КУоАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, відносно якого воно винесене, а також потерпілим. Аналіз статей розділу 21 Кодексу - «Особи, ті, що беруть участь у виробництві у справі про адміністративне правопорушення» дозволяє до даної категорії осіб віднести також законних представників (ч. 2 ст. 270 КУоАП) і оборонця (ст. 271 КУоАП).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в наступному порядку (ст. 288 КУоАП):

1) постанова адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в місцевий суд загальної юрисдикції, рішення якого є остаточним;

повноваження по розгляду справ про адміністративні правопорушення в апеляційному і касаційному порядку, які на сьогоднішній день не передбачені відносно постанов судді районного (міського) суду у справах про адміністративні правопорушення.

215

> > > 216 > > >

2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в місцевий суд загальної юрисдикції, рішення якого є остаточним;

3) постанова інакшого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або в місцевий суд загальної юрисдикції, рішення якого є остаточним.

Законодавство СРСР про адміністративну відповідальність передбачало три варіанти оскарження:

1) винятковий - жалоба подавалася тільки до вищестоящого органу або вищестоящій посадовій особі;

2) послідовний - жалоба поетапно спочатку подавалася до вищестоящого органу, а потім в суд; 3) альтернативний - жалоба по вибору особи подавалася або до вищестоящого органу, або в суд. Положення діючого Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають тільки один варіант оскарження - альтернативний, який в максимальній мірі захищає права і інтереси учасників виробництва.

У тих випадках, коли відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, винесена постанова про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень, то така постанова (рішення) може бути оскаржена по вибору в частині основного або додаткового стягнення. Однак особливість перегляду поділа в зв'язку з оскарженням постанови (рішення) в тому, що орган (посадова особа) що розглядають жалобу, повинні в повному об'ємі перевірити законність і обгрунтованість прийнятої постанови, навіть в тому випадку, коли воно було оскаржене в частині додаткового взискания.156

156 Законодавство ще не розробило чіткого механізму оскарження такої додаткової санкції, як обов'язок відшкодувати заподіяний майновий збиток, яка може виникнути у правопорушника в зв'язку з рішенням компетентних органів, вказаних в ст. 40 КУоАП. У вчених немає єдності думки відносно правової природи цієї санкції (цивільно-правова або адміністративно-правова). Тому законодавство, закріпивши матеріальні норми, упустило процесуальні особливості і порядок реалізації цих норм. Згідно з концепцією, запропонованою в даному учбовому посібнику, возмеще216

> > > 217 > > >

Жалоба подається до органу (посадовій особі), що виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інакше не встановлене законодавством України. Якщо орган (посадова особа), в який поступила жалоба, не має право її розглядати, то на протязі трьох доби жалоба прямує разом з справою до органу (посадовій особі), правомочний у відповідності зі ст. 288 КУоАП її розглядати.

Обличчя, що оскаржило постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Постанова у справі може бути оскаржена в десятиденний термін від дня винесення постанови (рішення). У разі пропуску вказаного терміну по шанобливих причинах цей термін по заяві особи, відносно якого винесена постанова, його законних представників або оборонця, може бути відновлений органом (посадовою особою), правомочним розглядати жалобу.

Подача жалоби припиняє виконання постанови (рішення) про накладення адміністративного стягнення до розгляду жалоби, за винятком постанов про застосування заходів стягнення у вигляді попередження (ст. 26 КУоАП), адміністративного арешту (ст. 32 КУоАП), а також у разах накладення штрафу, що стягується на місці здійснення адміністративної провини. Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення полягає у відстрочці його виконання. При цьому припиненню підлягає виконання як основного, так і додаткового стягнення.

На даному етапі суб'єкт перегляду здійснює ряд підготовчих дій:

1. Перевіряє повноту отриманих матеріалів, оскільки разом з жалобою повинні поступити і матеріали справи. Без наявності матеріалів справи розглянути жалобу по суті неможливо. Тому компетентний орган (посадова особа) може зажадати відповідні матеріали. Наприклад, ст. 245 ГПК України закріплює таке право

ние майнового збитку в рамках виробництва у справах про адміністративні правопорушення потрібно розглядати як адміністративно-правова міра примушення (див. з 1 розділу 1).

217

> > > 218 > > >

за суддями, які розглядають жалоби на постанови про накладення адміністративних стягнень.

2. Якщо жалоба подана після встановленого десятиденного терміну, вирішується питання про можливість його відновлення. Якщо термін не відновлюється, то жалоба по суті не розглядається.

3. Визначається час і місце розгляду жалоби, вирішується питання про доцільність сповіщення зацікавлених осіб, запрошених прокурором.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Дана норма ч. 2 ст. 291 КУоАП згідно з Перехідними положеннями Конституції України (п. 9) і розділу 1 розділу III Закону України «Про прокуратуру» ще зберегла юридичну силу і є однією з основних гарантій законного і обгрунтованого залучення винних осіб до адміністративної відповідальності. Винесення прокурором протесту припиняє виконання постанови (рішення) у справі до розгляду протеста157.