На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 4. Прийняття постанови (рішення) у справі

Остаточна оцінка поведінки особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дається в постанові (рішенні) у справі. Постанова (рішення) у справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа, незалежно від того, виноситься він колегіальним органом або посадовою особою одноосібно.

Як правило, орган (посадова особа) внаслідок розгляду справи виносить постанову у справі. У тих же випадках, коли справа про адміністративне правопорушення розглядається виконавчими комітетами місцевих рад, то постанова приймається в формі рішення (ст. 283 КУоАП).

Постанову повинно містити: найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, дату розгляду справи; зведення про особу, відносно якого розглядається справа; виклад обставин, встановлених при розгляді справи; вказівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (див. додаток № 2).

Постанову повинно містити досить повну інформацію про особу, відносно якого воно винесене, бути зрозумілим і переконливим не тільки по значенню, але і за змістом. У цьому процесуальному документі необхідно обгрунтовувати і вмотивувати юридичну оцінку обставин справи, а також вигляд і міру вживаного стягнення або прийняття рішення про припинення справи або про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241

207

> > > 208 > > >

КУоАП. Обгрунтованість постанов (рішень) у справі зв'язується з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків повинна засновуватися на досліджених при розгляді справ даних.

Крім загальних вимог до оформлення, змісту і порядку прийняття постанов (рішень) у справі, законодавець закріплює і додаткові. До них відноситься наступні вимоги:

1. Якщо при розв'язанні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, місцевими судами загальної юрисдикції вирішується одночасно питання про відшкодування винним майнового збитку, то в постанові у справі вказується розмір збитку, належного стягненню, порядок і термін його відшкодування.

2. Постанову у справі повинно містити розв'язання питання про вилучені речі і документи, а також вказівка про порядок і термін його оскарження, якщо вході адміністративного розслідування була застосована така міра адміністративно-правового примушення, як вилучення речей і документів (ст. 265 КУоАП).

3. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

4. Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, що розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про міру стягнення проводиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється інакшим встановленим способом (ч. 7 ст. 283 КУоАП)153.

153 Відношення до даної правової норми в юридичній літературі не однозначне. Так, Е. В. Додін вважає, що таке право може бути надане певній категорії посадових осіб, для оперативного реагування на правопорушення і прийняття по ньому рішення (Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар.

208

> > > 209 > > >

У залежності від результатів розгляду справи орган (посадова особа) виносить одну з наступних постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КУоАП; 3) про припинення справи. Перелік видів постанов носить вичерпний характер, і їх винесення по основах, не передбачених законом, не допускается154.

Постанова про накладення адміністративного стягнення виноситься у випадках, коли буде встановлений факт здійснення адміністративної провини, провина правопорушника і наявність інших кваліфікуючих ознак складу правопорушення в діях винного. Інші обставини у справі можуть мати значення при визначенні вигляду адміністративного стягнення і встановленні його розміру.

Постанова про припинення справи виноситься, якщо внаслідок розгляду справи: 1) будуть встановлені про-Видання

четвертое.- X.: ТОВ «Одіссей».- 880 с.- С. 798). М. Я. Маслеников зазначає, що «при такому оформленні істоти прийнятого у справі рішення виключається складання вмотивованих, обгрунтованих постанов, що негативно позначається на якості розгляду справ про адміністративні правопорушення». На його думку, з метою забезпечення єдиних вимог до якості постанов таку норму потрібно виключити з Кодексу (Масленников М. Я. Адміністратів-но-юрісдікционний процесс.- Воронеж, 1990.- С. 103-104). 154 Тому мотиву Е. В. Додін зазначає, що на практиці є випадки винесення постанов про повернення матеріалів про адміністративне правопорушення для дооформления (додаткового збору доказів), що не відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо при розгляді справи виявляється неповнота зібраних даних, необхідність в зборі додаткової інформації і ці пропуски не можливо усунути в ході слухання справи, то орган (посадова особа) не має право приймати по ньому постанову, оскільки це рішення не буде вмотивованим і законним. Однак законодавство не дає чітких вказівок на те, як поступати органу (посадовій особі), що розглядає справу, в таких випадках. Це і приводить до багатьох помилок на практиці. Це питання необхідно законодавче дозволити і наділити органи адміністративної юрисдикції правом в певних випадках повертати матеріали справи на дорасследование посадовій особі, що направила матеріали справи.

209

> > > 210 > > >

стоятельства, що виключають виробництво у справі (ст. 247 КУоАП); 2) орган (посадова особа) обмежиться усним зауваженням в зв'язку з малозначительностью діяння (ст. 22 КУоАП); 3) матеріали будуть передані на розгляд громадської організації або трудового колективу по основах, передбачених ст. 21 КУоАП; 4) матеріали справи будуть направлені в прокуратуру або органи досудебного слідства в зв'язку з виявленням в діях обличчя ознак злочину.

Постанова про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУоАП, виноситься у випадку, коли встановлений факт здійснення адміністративної провини, провина і інші ознаки складу правопорушення в діях деликтоспособного особи, але 18-літнього віку, що не досяг. Згідно ст. 13 КУоАП до осіб у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані заходи впливу передбачені ст. 241 КУоАП. При винесенні такої постанови орган (посадова особа) керується не тільки віком правопорушника, але і враховує характер довершеного правопорушення і особистість правопорушника.