На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 1. Загальні правила розгляду справ про адміністративні правопорушення

Другою стадією виробництва у справах про адміністративні правопорушення є стадія розгляду і прийняття постанови (рішення) у справі. Це центральна стадія виробництва у справах про адміністративні правопорушення, оскільки від встановленого законом порядку розгляду справи залежить винесення об'єктивної і законної постанови (рішення) у справі про адміністративне правопорушення. Якість же розгляду справ про адміністративні правопорушення залежить від якості роботи проведеної компетентними органами (посадовими особами) на стадії адміністративного розслідування.

Як і будь-яка інша стадія виробництва, вона включає в себе декілька взаємопов'язаних один з одним етапів, які нарівні з рішенням і досягненням загальних задач і цілей, властивих даній стадії виробництва, переслідує і свої специфічні цілі.

Звичайно виділяють наступні етапи стадії розгляду і прийняття постанови (рішення) у справі про адміністративне правопорушення: 1) підготовка поділа до розгляду і слухання; 2) аналіз зібраних матери194

> > > 195 > > >

алов, обставин справи; 3) прийняття постанови (рішення) у справі; 4) доведення постанови до сведения147.

Дана стадія виробництва характеризується тим, що як суб'єкти розгляду справи і прийняття по ньому рішення виступають численні органи адміністративної юрисдикції, перераховані в розділі 17 КУоАП. До них відносяться: 1) адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; 3) місцеві суди (судді) загальної юрисдикції; 4) органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій і інші органи (посадові особи), уповноважені на те Кодексом України про адміністративні правопорушення. Таке різноманіття зумовлене різноманітністю адміністративних проступків, які посягають на різні сфери суспільних відносин. Орган (посадова особа), розглядаючи окрему адміністративну провину, повинен мати уявлення про специфіку порушених ним відносин. Наприклад, логічним є той факт, що справи, пов'язані з порушенням порядку і умов ведіння насінництва, розглядаються органами державного контролю в насінництві. Такий розподіл компетенції по розгляду адміністративних правопорушень між органами адміністративної юрисдикції дозволяє на законних основах кваліфіковано, оперативно, т. е. в найкоротші терміни ухвалити рішення у справі.

Однак така різноманітність органів, що мають право розглядати справи про адміністративних правопорушення,

147 Бахрах Д. Н. Адміністратівная відповідальність громадян в СРСР. Учбове пособие.- Свердловськ, 1989.- С. 136; Забарний Г. Г., Калюжній Р. А., Шкарлупа В. К. Адміністративне право Україні: Навчальний посібник.- До.: Вигляд. Паливода А. В., 2003.- С. 114.

Деякі вчені не розглядають доведення постанови до зведення зацікавлених осіб як окремий етап стадії розгляду і прийняття постанови (рішення) у справі (Масленников М. Я. Адміністратівно-юрісдікци-онний процесс.- Воронеж, 1990.- С. 75). Це зумовлене тим, що виділення етапів стадії того або інакшого адміністративного виробництва носить в основному суб'єктивний характер, чого ні в якому разі не можна сказати про стадії виробництва, виділення яких залежить від об'єктивних критеріїв.

195

> > > 196 > > >

має і негативні моменти. Вони пов'язані з тим, що органи адміністративної юрисдикції знаходяться в постійній динаміці (реорганізуються, скасовуються, змінюються їх повноваження і т. д.), що вимагає внесення відповідних змін в законодавство про адміністративну відповідальність (розділ 17 КУоАП). Така динамічність законодавства про адміністративну відповідальність позначається на рівні законності і правопорядку в Україні.

У системі органів адміністративної юрисдикції, правомочних розглядати справи про адміністративні правопорушення, особливе місце займають місцеві суди загальної юрисдикції, до ведіння яких віднесені справи, передбачені ст. 221 КУоАП.

За останні десятиріччя компетенція судів загальної юрисдикції по розгляду адміністративних правопорушень значно розширилася. У розширенні компетенції судів спостерігається два напрями. Перше - виявляється в тому, що до ведіння районних (міських) судів закон відносить справи про адміністративні проступки, по яких необхідно забезпечити оперативне застосування заходів адміністративного стягнення. Наприклад, це ухиляння від медичного огляду або медичного обстеження (ст. 441 КУоАП); ухиляння від відшкодування майнового збитку, заподіяного злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам (ст. 511 КУоАП); розпивання спиртних напоїв в суспільних місцях і поява в суспільних місцях в п'яному вигляді (ч. 3 ст. 178 КУоАП) і т. д.

Інший напрям розширення адміністративно-юрис-дикционних повноважень судів загальної юрисдикції виявляється в тому, що до їх ведіння віднесені справи про адміністративні правопорушення, які характеризуються підвищеною мірою суспільної небезпеки і часто межують з карно-караними діяннями. Наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51КУоАП); незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилка наркотичних коштів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КУоАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУоАП) і т. д. Також судді районного (міського) суду мають право застосовувати заходи адміністративного характеру до

196

> > > 197 > > >

неповнолітнім у віці від 16 до 18 років, передбачені статтею 241 КУоАП.

Органи внутрішніх справ розглядають справи вельми широкого кола: про порушення правил користування коштами залізничного транспорту (ст. 110 КУоАП); про порушення правил безпеки польотів (ст. 111 КУоАП); про ненадання транспортних засобів працівникам міліції і медичним працівникам (ст. 1241 КУоАП); про порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів, великогабаритних і ваговитих вантажів на транспорті (ст. 133 КУоАП) і інші правопорушення, передбачені статтею 222 КУоАП.

Повноваження адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, а також виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад по розгляду справ про адміністративні правопорушення регламентуються статтями 218, 219 КУоАП. Повноваження адміністративних комісій з розгляду справ про адміністративні правопорушення досить об'ємні, оскільки до їх ведіння віднесений розгляд справ по адміністративних проступках, які закріплені практично у всіх розділах Особливої частини КУоАП. Частина перша ст. 214 закріплює положення про те, що адміністративним комісіям підвідомчі всі справи про адміністративні правопорушення, які не віднесені Кодексом до ведіння інакших органів (посадових осіб). Цим підкреслюється особливий статус і значення адміністративних комісій в системі органів адміністративної юрисдикции148.

148 Положення ч. 1 ст. 214 КУоАП викладені таким чином, що в них можна вкладати і інше значення, а саме те, що передбачений ст. 218 КУоАП перелік правопорушень, які мають право розглядати адміністративні комісії, не є вичерпним. Т. е. адміністративна комісія, посилаючись на ч. 1 ст. 214 КУоАП, може розглядати будь-яку адміністративну провину, якщо законодавець по тих або інакших причинах не указав орган, що має право розглядати справи по даній категорії правопорушень. Дана норма законодавства вимагає як уваги з боку вчених, так і офіційного тлумачення з боку компетентних державних органів, тому що по-різному розуміється суб'єктами правоприменительной діяльності.

197

> > > 198 > > >

Компетенція адміністративних комісій, що створюються при виконавчих органах міських рад, значно ширше за компетенцію відповідних комісій, що створюються при виконавчих органах сільських і селищних рад, що витікає з положень частини першої і другої статті 218 КУоАП.

Особливістю даного органу адміністративної юрисдикції є те, що він створюється не при всіх виконавчих органах сільських і селищних рад. У таких випадках розглядати справи про адміністративні правопорушення має право відповідний виконавчий орган сільської і селищної ради (наприклад, по правопорушеннях, передбачених ст. 92 КУоАП - «Порушення правил охорони і використання пам'ятників історії і культури») або адміністративна комісія при виконкомі відповідної міської ради (наприклад, по правопорушеннях, передбачених ст. ЮЗ1 КУоАП - «Порушення правил користування енергією або газом в побуті»).

Компетенція виконавчих органів сільських, селищних, міських рад по розгляду справ про адміністративні правопорушення багато в чому співпадає з компетенцією їх адміністративних комісій (ст. 219 КУоАП). Вони мають право розглядати справи, пов'язані з порушенням правил охорони і використання пам'ятників історії і культури (ст. 92 КУоАП); порушенням правил охорони смуги відведення автомобільних доріг (ст. 141 КУоАП); порушенням правил благоустрою територій міст і інших населених пунктів (ст. 152 КУоАП) і інш.

Справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися і іншими органами адміністративної юрисдикції, перерахованими в розділі 17 КУоАП. До них відносяться: органи прикордонної служби; органи державного Пожежного нагляду; органи залізничного транспорту; органи повітряного транспорту; органи автомобільного транспорту і електротранспорту; органи державного геологічного контролю; органи державної податкової служби України і інші.

По характеру компетенції серед органів адміністративної юрисдикції можна виділити спеціальні органи, до яких відносяться адміністративні комісії. Головним призначенням адміністративних комісій є розгляд справ про адміністративні правопорушення.

198

> > > 199 > > >

Інші органи адміністративної юрисдикції (виконкоми сільських, селищних, міських рад; органи внутрішніх справ; військові комісаріати і т. д.) здійснюють юрисдикционную діяльність нарівні з іншими функціями, покладеними законодавством на них, - організація, контроль, нагляд і т. д. Розгляд справ про адміністративні правопорушення не складає головного змісту їх роботи. Для судів загальної юрисдикції ця функція є однією з основних, т. до. крім справ про адміністративні правопорушення, вони мають право розглядати карні, цивільні і інші справи, віднесені до їх компетенції.

По об'єму компетенції розрізнюють органи, які розглядають багато які категорії справ про адміністративні правопорушення, і органи, що мають право розглядати справи якоїсь однієї категорії. До перших відносяться адміністративні комісії, виконкоми сільських, селищних, міських рад, органи внутрішніх справ і суди загальної юрисдикції. До других відносяться численні державні органи. Це, наприклад, органи прикордонної служби, які розглядають справи, пов'язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державну межу України (ст. 202 КУоАП); органи державного геологічного контролю, які мають право залучати осіб до адміністративної відповідальності за порушення вимог з охорони надр (ст. 57 КУоАП) і за порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр (ст. 58 КУоАП); органи державного контролю в насінництві, розглядаючі справи, пов'язані з порушенням порядку і умов ведіння насінництва (ст. 1041 КУоАП) і інші органи, перераховані в розділі 17 КУоАП.

У залежності від порядку розгляду і прийняття постанови (рішення) у справі розрізнюють колегіальні і единоначальние органи адміністративної юрисдикції. До перших відносяться адміністративні комісії і виконавчі комітети місцевих рад, до других - судді місцевих судів загальної юрисдикції, посадові особи органів внутрішніх справ, органів прикордонної служби, органів державного пожежного нагляду і інших органів, передбачених чинним законодавством України. Колегіальний порядок розгляду справи і розгляд справи управомоченним посадовою

199

> > > 200 > > >

особою мають свої особливості і відмінності, які необхідно враховувати при виробництві у справі.

Орган адміністративної юрисдикції може розглядати тільки ті справи про адміністративні правопорушення, які за ним закріплені відповідною статтею в Кодексі України про адміністративні правопорушення (розділ 17) або нормами чинного законодавства України. У іншому випадку, сам розгляд справи і прийняте по ньому рішення не будуть визнані законними. Також орган, що розглядає адміністративну справу, повинен керуватися процесуальними нормами, передбаченими в Кодексі (розділ 16, 17, 18, 22, 23). Т. е. враховуватися повинні місце, терміни розгляду адміністративної справи; порядок розгляду справи колегіальними органами; вимоги, що пред'являються до змісту постанови про адміністративне правопорушення; порядок і терміни доведення постанови до зацікавлених осіб і т. д.

За загальним правилом адміністративне правопорушення розглядається по місцю здійснення правопорушення.

Однак по певній категорії правопорушень, вказаних в законодавстві про адміністративну відповідальність, встановлюється альтернативна територіальна підвідомчість. Так, в ч. 2 ст. 276 КУоАП дається перелік проступків, які можуть бути розглянуті компетентним органів по місцю обліку транспортного засобу або по місцю проживання правопорушника. Наприклад, справи про адміністративні проступки, пов'язані з експлуатацією автотранспортних і інших пересувних коштів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст. 81 КУоАП), можуть бути розглянуті не по місцю здійснення правопорушення, а по місцю обліку транспортного засобу або по місцю проживання правопорушника. Справи про придбання самогонки і інших міцних спиртних напоїв домашнього виробітку (ст. 177 КУоАП), а також справи про розпивання спиртних напоїв в суспільних місцях і появі в суспільних місцях в п'яному вигляді (ст. 178 КУоАП) розглядаються по місцю здійснення правопорушення або по місцю проживання правопорушника.

Загальний термін розгляду справ про адміністративні правопорушення становить п'ятнадцять днів (ст. 277 КУоАП). Однак, враховуючи специфіку деяких право200

> > > 201 > > >

порушень, законодавець встановлює більш скорочені терміни для їх розгляду. Так, в семиденний термін розглядаються адміністративні проступки, пов'язані з порушенням правил по використанню газу (ст. 101 КУоАП), недотриманням вимог відносно ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 1011 КУоАП), неефективною експлуатацією паливно- і енергоиспользующего обладнання (ст. 102 КУоАП), непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства (ст. 103 КУоАП).

У п'ятиденний термін розглядаються справи про порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруднення (ст. 461 КУоАП), про дрібне розкрадання (ст. 51 КУоАП) і про виготовлення, зберігання самогонки і апаратів для його виробітку (ст. 176 КУоАП).

Триденний термін передбачений у справах про порушення правил виготовлення, придбання, реалізації, встановлення, будівництва і експлуатацій радіоелектронних коштів і використання радиочастот (ст. 146 КУоАП), про дрібну спекуляцію (ст. 157 КУоАП), про торгівлю з рук в невстановлених місцях (ст. 160 КУоАП), про незаконну торгову діяльність (ст. 1602 КУоАП), про порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних ходів і демонстрацій (ст. 1851 КУоАП), про порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів (ст. 1862 КУоАП), про порушення законодавства про референдум (ст. 1864 КУоАП).

На протязі доби розглядаються справи, що не вимагають зволікання і, як правило, що характеризуються підвищеною мірою суспільної небезпеки. До них відносяться: виробництво, заготівля, переробка з метою збуту або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або інакшої продукції (ст. 422 КУоАП); незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилка наркотичних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КУоАП); ухиляння від медичного огляду або медичного обстеження (ст. 441 КУоАП); незастосування заходів по забезпеченню охорони посівів снотворного маку або конопель, місць їх зберігання і переробки (ст. 1061 КУоАП); незаконні посів і обробіток снотворного маку або конопель (ст. 1062 КУоАП); порушення операцій про валютні операції (ст. 162 КУоАП); мел201

> > > 202 > > >

кое хуліганство (ст. 173 КУоАП); поширення помилкових чуток (ст. 1731 КУоАП); розпивання спиртних напоїв в суспільних місцях і поява в суспільних місцях в п'яному вигляді (ст. 178 КУоАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена суспільного формування з охорони громадського порядку і державної межі, військовослужбовця (ст. 185 КУоАП); вияв неповаги до суду (ст. 1853 КУоАП); публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції (ст. 185 7 КУоАП) і інші правопорушення, передбачені чинним законодавством.