Головна

всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 4. Напрям справи по приналежності

Завершальним етапом першої стадії виробництва у справах про адміністративні правопорушення є напрям матеріалів розслідування на розгляд. Цей етап не є обов'язковим в рамках виробництва у справах про адміністративні правопорушення, оскільки при спрощеному виробництві орган (посадова особа) адміністративної юрисдикції має право самостійно накласти на правопорушника адміністративне стягнення, виступаючи одночасно як суб'єкт адміністративного розслідування, розгляду справи про адміністративне правопорушення і виконання постанови у справі.

У залежності від вмісту зібраних в ході адміністративного розслідування матеріалів справи, визначається і орган, в який прямують ці матеріали на розгляд.

Так, якщо матеріали справи підтверджують факт наявності складу адміністративної провини, але суб'єктом правопорушення є військовослужбовець або особа, на яку розповсюджується дія дисциплінарного статуту, то згідно з вимогами ст. 15 КУоАП матеріали справи прямують командиру вояцької частини або керівнику відповідного підрозділу державного органу для залучення винного до дисциплінарної відповідальності.

Якщо в ході адміністративного розслідування були виявлені в діянні правопорушника ознаки злочину, то матеріали справи прямують в прокуратуру або інакший встановлений законодавством компетентний орган.

Якщо матеріали справи підтверджують факт наявності складу адміністративної провини, однак, орган, що здійснює адміністративне розслідування, прийшов до висновку, що виходячи з характеру правопорушення і особистості правопорушника не доцільно застосовувати до нього заходи адміністративної відповідальності, то матеріали справи передаються на розгляд відповідної громадської організації або трудового колективу.

У всіх інших випадках, коли в ході адміністративного розслідування були зібрані і зафіксовані факти, підтверджуючі наявність в діянні обличчя ознак складу адміністративної провини, матеріали справи

191

> > > 192 > > >

передаються на розгляд компетентному органу адміністративної юрисдикції по підвідомчості (див. з7 розділи 6). Для того, щоб не помилитися з визначенням органу, правомочного розглядати дану категорію справ про адміністративні правопорушення, суб'єкт адміністративного розслідування повинен, передусім, визначити видову підвідомчість, т. е. встановити, який орган має право розглядати дану категорію справ. У цьому випадку розрізнюють обов'язкову і альтернативну підвідомчість. Так, велику частину адміністративних проступків може розглядати тільки один з органів адміністративної юрисдикції, вказаних в розділі 17 КУоАП. Наприклад, така администр ггивний провина, як пошкодження таксофонів (ст. 148 КУоАП) розглядається тільки органами Державної інспекції електрозв'язку України (ст. 243 КУоАП).

Однак цілий ряд адміністративних проступків характеризується тим, що розглядати їх можуть декілька органів адміністративної юрисдикції і така підвідомчість іменується альтернативної. Альтернативна підвідомчість виявляється по-різному. У одних випадках законодавство закріплює право розгляду справи про адміністративне правопорушення за двома органами адміністративної юрисдикції, де один з них одночасно виступає як суб'єкт адміністративного розслідування. Тому першочергове право розгляду справи належить органу, що здійснював адміністративне розслідування. У тих же випадках, коли виходячи з матеріалів справи орган (посадова особа), компетентний провести адміністративне розслідування, розглядати і приймати рішення по даній категорії справ, прийде до висновку, що застосування заходів адміністративного стягнення, які є в його розпорядженні, недостатньо, то він може направити матеріали справи на розгляд органу (посадовій особі), який має право застосувати до винного більш жорсткий вигляд стягнення. Наприклад, складати протокол про дрібне хуліганство має право посадові особи органів внутрішніх справ (ст. 255 КУоАП). Так само згідно ст. 222 КУоАП посадові особи органів внутрішніх справ мають право розглядати справи про дрібне хуліганство і притягувати правопорушників до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного взиска192

> > > 193 > > >

ния у вигляді штрафу. Якщо ж з урахуванням обставин справи і особистості правопорушника, застосування цих заходів буде визнане недостатнім, - матеріали справи прямують в суд загальної юрисдикції для застосування такого вигляду адміністративного стягнення, як адміністративний арешт.

У інших випадках альтернативна підвідомчість виявляється в тому, що законодавство передбачає два органи, що мають право розглядати певну категорію адміністративних проступків. При цьому жоден з органів адміністративної юрисдикції не виступає як суб'єкт адміністративного розслідування даної провини. Альтернативна підвідомчість в цьому випадку цікава тим, що наявність одного органу адміністративної юрисдикції, автоматично виключає можливість участі у виробництві іншого органу. Наприклад, така адміністративна провина, як потрава посівів (ст. 104 КУоАП) розглядається згідно з чинним законодавством адміністративними комісіями при виконавчих органах міських, сільських і селищних рад (ст. 218 КУоАП) і виконавчими органами міських, сільських і селищних рад (ст. 219 КУоАП). Однак в цьому випадку діє принцип - якщо при виконавчому органі місцевої ради створена і діє адміністративна комісія, то розглядати адміністративні проступки буде вона, якщо ж адміністративна комісія відсутня - те виконавчий орган відповідної місцевої ради.

Визначившись з видовою підвідомчістю, необхідно визначити територіальну підвідомчість, т. е. в залежності від місця здійснення правопорушення, місця мешкання правопорушника або місця реєстрації транспортного засобу правопорушника визначити, який саме орган адміністративної юрисдикції має право розглянути справу.

У Кодексі про адміністративні правопорушення термін напряму справи на розгляд не встановлений, але очевидно, що це повинне бути зроблене оперативно. Справа, по якій проведене розслідування, прямує органу або посадовій особі, уповноваженому розглядати відповідну категорію адміністративних правопорушень. Якщо матеріали справи прямують по підвідомчості керівником структурного підрозділу

193

> > > 194 > > >

компетентного органу, то він перевіряє обгрунтованість залучення особи до адміністративної відповідальності, достатність зібраних доказів, правильність оформлення поділа, а при виявленні в справі яких-небудь нестач і порушень повертає для доробки особі, розсліджувати його.