На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 3. Збудження справи про адміністративну провину

Збудження справи про адміністративну провину -

це, по-перше, один з етапів виробництва у справах про адміністративні правопорушення, що визначає початок дій направлених на остаточну фіксацію обставин справи, підтверджуючих провину правопорушника і наявність всіх елементів і ознак, що характеризують склад конкретної адміністративної провини (це в тому випадку, якщо у справі першим був складений один з протоколів про застосування заходів процесуально забезпечувального характеру, - наприклад, протокол адміністративного затримання), і, по-друге, акт застосування норм процесуального права, той, що дає можливість подальшого руху поділа в порядку виробництва у справах про адміністративні правопорушення.

Поняття, види, основи і порядок застосування заходів забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення детально розглянуті в розділі 7 учбового посібника.

Основним процесуальним документом на стадії адміністративного розслідування є протокол про адміністративні правопорушення. У юридичній літературі висловлюються різні точки зору відносно ролі і значення цього процесуального документа у виробництві у справах про адміністративні правопорушення. Протокол у справі про адміністративне правопорушення називають актом збудження процесу у справі. При цьому, зазначаючи, що самим фактом складання протоколу починається виробництво по делу.141 Іноді протокол про адміністративне правопорушення називається основним процесуальним документом, що юридично оформляє стадію збудження дела.142 Також протокол про адміністративне правопорушення характеризують як «звинувачувальний документ».1*0

141 Галаган И. А. Адміністратівная відповідальність в СРСР: процесуальне регулирование.- Воронеж, 1976.- С. 94.

142 Застрожная O.K. Советський адміністративний процесс.- Воронеж, 1985.- С. 85.

143 Бахрах Д. Н. Адміністратівная відповідальність громадян в СССР.- Свердловськ, 1985.- С. 153.

187

> > > 188 > > >

Враховуючи, по-перше, той факт, що момент збудження (початки) виробництва у справі і збудження справи про адміністративну провину не співпадають (з 1 розділу 8), по-друге, що в рамках стадії адміністративного расследо вания відсутній окремо процесуальний документ, на основі якого відбувається збудження справи, і окремо процесуальний документ, на основі якого відбувається обвинувачення правопорушника, протокол про адміністративне правопорушення потрібно розглядати як акт застосування норм процесуального права, на основі якого відбувається остаточна фіксація обставин справи, підтверджуючих провину правопорушника і наявність всіх елементів і ознак, що характеризують склад конкретної адміністративної провини, а також той, що дає можливість подальшого руху поділа в порядку виробництва у справах про адміністративні правопорушення.

Від того, наскільки грамотно, докладно і мотивированно протокол складений, залежать правильність розгляду справи по суті і обгрунтованість застосування адміністративного стягнення. Розділ 19 КУоАП - «Протокол про адміністративне правопорушення», - закріплює випадки, коли складання протоколу не обов'язкове, - вказує коло суб'єктів, повноважних складати протокол про адміністративне правопорушення і закріплює основні вимоги, що пред'являються до змісту протоколу.

Так протокол не складається в тих випадках, коли згідно із законом штраф накладається і вилучається, а попередження фіксується на місці здійснення правопорушення. Ці випадки закріплені в ст. 258 КУоАП. Однак, якщо порушник оспорює стягнення, що накладається на нього за здійснення правопорушення, то протокол про адміністративне правопорушення складається в обов'язковому порядке144.

144 Д. Н. Бахрах зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не складається і у випадках, «якщо виробництво у справі збуджене постановою прокурора». Аналіз чинного законодавства України дозволяє погодитися з даним твердженням, оскільки згідно Перехідним положення Конституції України (п. 9) і Закону України «Про прокуратуру» (розділ III) прокуратура продовжує здійснювати функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів. Тому положення ст. 250 КУоАП, де встановлений об'єм повноважень прокурора і його заступників по здійсненню надзо188

> > > 189 > > >

В ст. 255 КУоАП міститься досить обширний перелік осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Однак він не є вичерпним, про що сказано в самій статті: «У разах прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадових осіб інакших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганизації населення»140.

Як вже відмічалося, протокол про адміністративне правопорушення має важливе доказове значення при умові, якщо він правильно складений. Тому в протоколі повинні об'єктивно відбиватися відомості, що мають значення для розгляду справи по суті. Пере-ра

за виконанням законів при виробництві у справах про адміністративні правопорушення, не втратили своєї юридичної сили і підлягають виконанню.

11:1 Так, переліки посадових осіб, уповноважених складати протоколи про порушення певних правил, затверджуються відповідними центральними органами державної виконавчої влади. Однак і в них часто немає достатньої чіткості у визначенні кола осіб, правомочних складати протоколи, що зменшує значення Кодексу України про адміністративні правопорушення, як систематизованого нормативного акту, що встановлює адміністративну відповідальність.

Так само законодавство про адміністративні правопорушення не встановлює, в якій кількості примірників повинен складатися протокол про адміністративне правопорушення. Звичайно протокол про адміністративне правопорушення складається в одному примірнику. Це питання необхідно законодавче врегулювати, звичайно ж, з урахуванням чого склався практики. Тому що в юридичній літературі з цього приводу існують різні точки зору. Так Д. Н. Вахрах зазначає, що в тих випадках, коли порушення зв'язане з спричиненням збитку, протокол потрібно складати в двох примірниках, для того, щоб один з них можна було залучити до позовної заяви, що направляється в суд в порядку цивільного судочинства (Бахрах Д. Н. Адміністратівная відповідальність громадян в СРСР. Свердловск, 1985.- С. 155). М. Я. Масленников вважає, що протокол в будь-якому випадку треба складати не менш ніж в двох примірниках, а при виявленні дрібного розкрадання державного або колективного майна і при виявленні майнового збитку, заподіяного адміністративним правопорушенням, - в трьох (Масленников М. Я. Адміністратівно-юрісдікционний процесс.- Воронеж, 1990.- С. 62).

189

> > > 190 > > >

чень відомостей, які повинні міститися в протоколі дається в ст. 256 КУоАП. Всі вони можуть бути поділені на чотири групи:

До першої групи відносяться відомості, що відносяться до обставин здійснення і кваліфікації порушення. Так в протоколі вказуються: місце, час здійснення і істота адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення. Якщо правопорушенням заподіяний майновий збиток, про це також вказується в протоколі.

До другої групи відносяться відомості, що характеризують особистість правопорушника: прізвище, ім'я, по батькові, рід занять, матеріальне положення, місце проживання і роботи, документ, що засвідчує особистість.

Третю групу складають відомості, що відносяться до реквізитів протоколу як офіційного документа: дата і місце його складання; посада, ім'я, прізвище особи, що становить протокол; прізвища свідків і потерпілих, а також їх адреси, якщо вони є; підпис особи, що склала протокол і осіб, що здійснила адміністративне правопорушення.

До четвертої групи відносяться відомості, пов'язані з реалізацією права на захист. По-перше, при складанні протоколу правопорушнику повинні бути роз'яснені його права і обов'язки (ч. 4 ст. 256 КУоАП), про що робиться відповідна відмітка в протоколі. Перш ніж підписати протокол, правопорушник може (має право) ознайомитися з його змістом і внести в нього свої пояснення. У разі відмови особи, що здійснила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться відповідний запис.

Як правило, протоколи про адміністративні правопорушення складаються на бланках, підготовлених за типізованою формою, відповідною основним вимогам, що містяться в ст. 256 КУоАП (див. додаток № I)146.

146 Наприклад, такі типізовані форми протоколів про адміністративні правопорушення встановлені і містяться в Інструкції по оформленню матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22.02.2001 м., наказі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи № 397 від 21.10.2003 м. і інших підзаконних актах.

190

> > > 191 > > >