На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 5. Вилучення речей і документів

Вилучення речей і документів - міра забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення, яка полягає в примусовому припиненні володіння (користування, розпорядження) особою певною річчю (предметом) або документом і направлена на забезпечення доказової бази у справі.

Як і будь-яка міра забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення вилучення речей і документів нарівні із загальними має свої особливості.

171

> > > 172 > > >

По-перше, вилучені можуть бути тільки речі і документи, які є знаряддям або предметом адміністративного проступка.128

По-друге, вилучення речей і документів має місце, як правило, після застосування таких заходів забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення, як адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей.

По-третє, вилучення потрібно розуміти як позбавлення права володіти, користуватися і розпоряджатися предметами матеріального світу. При цьому вилучення може бути постійним і тимчасовим, відшкодувальним і безвідплатним.

Так, якщо провина особи не буде доведена і виробництво у справі буде припинено або особа буде притягнуто до адміністративної відповідальності, але до нього не застосовувалися такі види адміністративного стягнення, як конфіскація предмета і відшкодувальне вилучення предмета, то в цьому випадку вилучення речей і документів буде носити відшкодувальний і тимчасовий характер. Це означає, що вилучені речі і документи будуть повернені законному власнику після винесення постанови у справі.

У тих випадках, коли обличчя притягується до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього такого адміністративного стягнення, як відшкодувальне вилучення предмета (ст. 28 КУоАП), то вилучення речей і документів, як міра забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення, буде носити постійний, але відшкодувальний характер. Це означає, що річ повністю вилучається з сфери володіння правопорушника, але йому повертають у встановленому порядку виручену від реалізації предмета грошову суму.

Коли внаслідок виробництва у справах про адміністративні правопорушення на винне обличчя накладається адміністративне стягнення у вигляді конфіскації предмета, то вилучення речей і документів буде носити постійний і безвідплатний характер. При цьому власник

128 В попередніх параграфах вже відмічалося, використання законодавцем словосполучення «безпосередній об'єкт правопорушення», який не зовсім відповідає логіці побудови статей 24, 28, 29 і 265 КУоАП, оскільки в науці адміністративного права під безпосереднім об'єктом правопорушення розуміються суспільні відносини, на які посягає адміністративна провина.

172

> > > 173 > > >

(власник) майна втрачає право володіти, користуватися і розпоряджатися даним майном і ніякої компенсації за це не отримує. Конфісковані предмети звертаються за рішенням суду у власність державі. Однак багато які з конфіскованих предметів, в зв'язку з їх антисоціальною спрямованістю, підлягають у встановленому законом порядку знищенню. Наприклад, вилучені самогонка і інші міцні спиртні напої домашнього виробітку, апарати для їх виробітку після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції.

В-четвертих, вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративну провину в місцях, визначуваних органами (посадовими особами), яким надане право проводити вилучення речей і документів. Речі можуть зберігатися в органах досудебного слідства, суді або передаватися уповноваженими посадовими особами на зберігання відповідному підприємству, установі, организации129.

По-п'яте, вилучати речі і документи має право тільки посадові особи органів, передбачених чинним законодавством. Згідно ст. 265 КУоАП до них відносяться посадові особи: органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні (ст. 2341 КУоАП); органів державної податкової служби України (ст. 2342 КУоАП); органів виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів (ст. 2444 КУоАП); органів внутрішніх справ (п. 1 ч. 2 ст. 262 КУоАП); Державної прикордонної служби України (п. 2 ч.2 ст. 262 КУоАП); військової інспекції безпеки дорожнього руху (п.4 ч. 2 ст. 262 КУоАП); воєнізованої охорони (п. 3. ч. 2 ст. 262 КУоАП); цивільної авіації; митних установ (ч. 1 ст. 264 КУоАП); природоохранних органів; органів лесоохрани; органів рибоохрани;

129 Стаття 265 КУоАП не встановлює особливостей зберігання вилучених речей, які відносяться до предметів першої необхідності або вимагають великих витрат на зберігання (наприклад, худоба). Також ніяк не вирішується питання зберігання і повернення швидкопсувних продуктів, що позначається на рівні захисту майнових прав підприємств, установ і організацій (Міколенко А. И. Проблеми відшкодування шкоди, заподіяного адміністративним правопорушенням: Діс.... канд. юрид. наук.- X.: Університет внутрішніх справ, 2000.- С. 80-83).

173

> > > 174 > > >

органів, що здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання (ч. 3 ст. 264 КУоАП), а також і інших органів.

з 6. Відсторонення водіїв від управління транспортними засобами, річковими і маломірними судами і огляд на стан сп'яніння

Чітка регламентація даної міри забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення в законодавстві відсутній.

Відсторонення водія від управління транспортним засобом полягає в примусовому припиненні руху, звільненні транспортного засобу від імені, керуючого ним, і переслідує мета припинення протиправної поведінки особи і попередження можливих шкідливих його наслідків. Тобто за правовою природою дана міра адміністративного примушення відноситися не до заходів забезпечення адміністративного виробництва, а до заходів адміністративного припинення, про що яскраво свідчить мета застосування даної міри примушення. Тому відсторонення водіїв від управління транспортними засобами і огляд особи на стан сп'яніння необхідно в певних випадках розглядати як дві самостійні заходи адміністративно-правового примушення.

Сам огляд особи на стан сп'яніння може іноді передувати застосуванню такої міри припинення, як відсторонення від управління транспортним засобом. Наприклад, коли стан сп'яніння визначається працівником міліції на місці за допомогою використання індикаторної трубки «Контроль тверезості» або інакших спеціальних технічних засобів. У цьому випадку і відсторонення від управління транспортним засобом, і огляд на стан сп'яніння можна розглядати як одну міру адміністративного припинення, а саме, відсторонення водія від управління транспортним засобом на основі огляду особи на стан сп'яніння.

174

> > > 175 > > >

У тих же випадках, коли обличчя відстороняється від управління транспортним засобом тому, що є достатні основи вважати, що воно знаходиться в стані сп'яніння, то це міра припинення, а наступне услід за цим огляд особи на стан сп'яніння - міра забезпечення виробництва у справах про адміністративні правопорушення. У цьому випадку огляд здійснюється не працівниками міліції, а працівниками медичних установ.

Про результати огляду складається протокол огляду особи на стан сп'яніння. Результати огляду також можуть бути зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.

Сам порядок огляду особи на стан сп'яніння, на жаль, встановлюється не Кодексом України про адміністративні правопорушення, а підзаконним актом - Інструкцією про порядок напряму громадян для огляду на стан сп'яніння, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я і Міністерств юстиції України за № 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 р. 130