На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 4. Адміністративно-процесуальні норми і адміністративно-процесуальні відносини

Адміністративно-процесуальні норми являють собою різновид діючих в нашому суспільстві юридичних правил поведінки людей, встановлених державою. Тому вони володіють всіма ознаками, які взагалі властиві правовій нормі, а також мають багато загального з адміністративно-правовими нормами: вони носять вольовий характер; встановлюються або санкціонуються державою; виступають як модель поведінки для учасників відповідних управлінських відносин; є загальнообов'язковими до виконання; викриті у відповідну правову форму, а також їх реалізація забезпечується державним примушенням.

Крім вказаних ознак адміністративно-процесуальна норма характеризується своїми специфічними ознаками.

По-перше, адміністративно-процесуальні норми застосовуються передусім там, де необхідна реалізація матеріальних правових норм. Характеризуючи цю ознаку адміністративно-процесуальних норм, необхідно відмітити, що вони виступають як засіб реалізації не всіх матеріальних норм, а тільки тих, які в них мають потребу, оскільки не зможуть реалізуватися без допомоги процесуальних норм. Наприклад, «Правила пожежної безпеки», «Правила дорожнього руху», являючи собою систему матеріальних норм, не завжди вимагають для свого дотримання відповідних процесуальних норм. Однак велика частина матеріальних адміністративно-правових норм, без відповідного правового закріплення механізму їх реалізації, залишається декларативною і недіючою. При цьому дуже важливо провести чітку грань між нормами матеріального і процесуального характеру. Відносити до матеріальних норм тільки норми, що закріплюють комплекс прав, обов'язків і відповідальність учасників адміністративно-правових відносин було б не вірно. Матеріальні адміністративно-правові норми також відповідають на питання, що необхідно зробити суб'єктам адміністративного права для реалізації цих прав, обов'язків і відповідальності? Наприклад,

122

> > > 123 > > >

законодавство України встановлює, що паспорт гра'жданина підлягає обміну у випадках:

- зміни прізвища;

- встановлення розходжень в записах, (невідповідність записаних в паспорт відомостей і відміток);

- непридатність його для користування (пошкодження, втрата фотографічної картки і т. п.).

У цьому випадку законодавство встановлює матеріальну адміністративно-правову норму, яка відповідає на питання, що необхідно зробити суб'єкту адміністративних правовідносин в певних випадках? А на питання, - яким чином або в якому порядку відбувається обмін паспорта громадянина, - відповідають адміністративно-процесуальні норми.

По-друге, адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію не тільки матеріальних адміністративно-правових норм, але і інших галузей права (законодавства)91. Наприклад, порядок реєстрації актів цивільного стану передбачається адміністративно-процесуальними нормами.

91 У юридичній літературі дуже часто ставиться знак рівності між поняттями «галузь права» і «галузь законодавства». Ці поняття дійсно взаимообусловлени і взаємопов'язані між собою, але не є тотожними. Останнім часом стало модним використати таке поняття в юридичній літературі, як «комплексні галузі права», до яких відносять іноді митне право, екологічне право, господарське право і інш. Необхідно відмітити, що виділення комплексних галузей права в тому розумінні, яке вкладається в це поняття, не тільки не сприяє цілісному розумінню системи права і роз'єднує її, але і стирає принципову відмінність між «галуззю права» і «галуззю законодавства». Основною особливістю системи права завжди виступала «її об'єктивна структурна якість діючого в даному суспільстві права, яка відповідає системі закріплених ним суспільних відносин (Шаргородський М. Д., Іоффе О. С. Про систему права // Радянська держава і право, 1957.- № 6. - С.103). Комплексні галузі права розглядаються на сьогоднішній день як система правових норм, регулююча однорідну групу суспільних відносин, яка, в свою чергу, вже врегульована іншими галузями права. При виділенні галузі законодавства якраз і необхідний тільки один критерій - предмет правового регулювання, а також немає чітких вимог відносно принад123

> > > 124 > > >

По-третє, як і будь-яка норма права, адміністративно-процесуальні норми мають свою внутрішню структуру, що складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкцій. Однак, характеризуючи структуру адміністративно-процесуальних норм, можна виділити деякі особливості. Так, дуже часто роль юридичного факту, породжуючого адміністративно-процесуальні відносини, виконують відповідні матеріальні правовідносини. Тому в таких випадках наявність гіпотези, як окремого елемента структури адміністративно-процесуальної норми, не є обов'язковим. Тобто більшість адміністративно-процесуальних норм не мають гіпотезу.

Диспозиція, навпаки, є завжди обов'язковим і невід'ємним елементом адміністративно-процесуальної норми і являє собою саме правило поведінки суб'єктів певного правовідношення. Порушення диспозиції адміністративно-процесуальної норми

лежности норм права до тієї або інакшої галузі права. Тому так звані «комплексні галузі права» являють собою відповідні галузі законодавства, ті, що де містяться в законах і інакших підзаконних актах норми права (конституційно-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові і інш.) регулюють однорідну і взаємопов'язану між собою сферу суспільних відносин. На нашій думку, виділення комплексних галузей права в системі права можливе, якщо вкладати інше значення в їх зміст. Так, якщо під комплексними розуміти галузі, які, по-перше, мають свій специфічний предмет правового регулювання, тобто регульовані даною галуззю суспільні відносини не регулюються іншими галузями права; по-друге, володіють специфічним методом правового регулювання, який являє собою цілісну систему різноманітних юридичних прийомів впливу на предмет регулювання. У такому випадку до комплексних галузей права ми з повною упевненістю зможемо віднести всі процесуальні галузі права, в тому числі і адміністративно-процесуальне право (Міколенко А. И. Проблеми класифікації галузей права // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові і економічні проблеми».- Одеса.: «Астропринт», 2003.- С. 67-70; Миколенко О.І. Чи існують комплексні галузі права // Правова держава.- № 6.- 2003. - З 203-206).

124

> > > 125 > > >

передбачає застосування різного роду санкцій, серед яких найбільш поширеними є дисциплінарні санкції. Тому санкція не завжди є обов'язковим елементом адміністративно-процесуальної норми.

Класифікувати адміністративно-процесуальні норми можна по різних основах: 1) за змістом; 2) в залежності від видів адміністративних виробництв; 3) по юридичній силі; 4) в залежності від характеру диспозиції; 5) по колу суб'єктів, на які розповсюджується дія норм.

Так, в залежності від змісту розрізнюють:

а) норми, що забезпечують адміністративну правотворчість;

б) норми, що забезпечують оперативно-розпорядливу, правонаделительную діяльність;

в) норми адміністративної юрисдикції;

г) норми, що забезпечують реалізацію матеріальних норм інших галузей права.

У залежності від вигляду адміністративних виробництв можна виділити:

а) адміністративно-юрисдикционние норми;

б) адміністративно-процесуальні норми управлінського характеру.

По юридичній силі адміністративно-процесуальні норми ділять на:

а) норми, встановлені законами України;

б) норми, встановлені Президентом України;

в) норми, встановлені органами державної виконавчої влади;

г) норми, встановлені органами місцевого самоврядування і їх виконавчими органами.

У залежності від характеру диспозиції адміністративно-процесуальні норми поділяють на: а) що зобов'язують; б) що вповноважують; в) рекомендаційні; г) заборонні.

По колу суб'єктів, на які розповсюджується дія адміністративно-процесуальних норм, можна виділити: а) загальні норми, які розповсюджуються на всіх суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин; б) норми, що відносяться тільки до суб'єктів влади; в) норми, ті, що відносяться до зацікавлених в розгляді поділа

125

> > > 126 > > >

особам; г) норми, що відносяться до суб'єктів, сприяючих розгляду справи, але не зацікавленим в його результатах (перекладач, свідок і т. д.).

Суспільні відносини, врегульовані адміністративно-процесуальними нормами, являють собою різновид правовідносин - адміністративно-процесуальних відносин.

Поняття і ознаки адміністративно-процесуальних відносин попадали в коло наукових досліджень радянських вчених (В. Д. Сорокина, O.K. Застрожной і інш.)92. Ці питання залишаються актуальними і на сьогоднішній день в сфері науки адміністративного права Російської Федерації (В. Д. Сорокин, І. В. Панова і інш.)93 і України (A.M. Бандурка, Н. М. Тіщенко, В. Г. Перепелюк і інш.)94.

Адміністративно-процесуальні відносини мають ряд специфічних ознак, які дозволяють, по-перше, уточнити зміст даних правовідносин і, по-друге, провести розмежування адміністративних матеріальних правовідносин і адміністративно-процесуальних відносин. Охарактеризуємо ці ознаки:

1. Адміністративно-процесуальні правовідносини являють собою юридичний зв'язок між певними суб'єктами, наділеними процесуальними правами і обов'язками.

2. Адміністративно-процесуальне правовідношення передбачає визначеність взаємної поведінки його суб'єктів, яка передбачається правовими нормами. У кожному адміністративному виробництві може бути закріплена своя міра визначеності взаємної поведінки суб'єктів.

92 Сорокин В. Д. Адміністративно-процесуальне право.- М.: ♦ Юридична література», 1972.- С. 93-118; Застрож-ная O.K. Советський адміністративний процес. Учбове пособие.- Воронеж, 1985.- С. 27-31.

93 В. Д. Сорокин Правове регулювання: предмет, метод, процес (макроуровень).- СПб.: «Юридичний центр Прес», 2003.- С. 624-659; Панова И. В. Адміністративно-процесуальна діяльність в Російській Федерації. Монографія.- Саратов, 2001.- С. 450.

94 Бандурка A.M., Тіщенко Н. М. Адміністратівний процес. Учебник.- ДО.: «Літера ЛТД», 2001.- 336 з; Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальній посібник.- Чернівці: Рута, 2003.- З 151-158.

126

> > > 127 > > >

3. Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Однак для виникнення адміністративно-процесуальних правовідносин наявність матеріальної адміністративно-правової норми і адміністративно-процесуальної норми є недостатньою. Для цього необхідні ще дві умови: наявність правосуб'єктності і юридичного факту.

4. Реалізація адміністративно-процесуального правовідношення забезпечується заходами державного впливу, який не можна зводити тільки до заходів примушення, оскільки реалізація багатьох адміністративно-процесуальних правовідносин не пов'язана із застосуванням примусових заходів.

5. Адміністративно-процесуальні правовідносини виникають в ході здійснення органами виконавчої влади управлінської, правоохоронної і права-забезпечувальної діяльності. Виходячи з цього, потрібно відмітити, що адміністративно-процесуальні відносини не обмежуються тільки потребами здійснення матеріальних адміністративно-правових відносин, вони також пов'язані з реалізацією матеріальних норм інших галузей права.