На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 7. Покладання обов'язку відшкодувати заподіяний адміністративною провиною майновий збиток

Відповідно до чинного законодавства України відшкодування заподіяного адміністративною провиною майнового збитку може здійснюватися в декількох формах:

101

> > > 102 > > >

По-перше, в формі покладання на правопорушника компетентним органом обов'язку відшкодувати заподіяний збиток (ст. 40 КУоАП); по-друге, шляхом повернення майна по приналежності (ст. 51 КУоАП)75; по-третє, шляхом добровільного відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди (п.2 ч.1 ст. 34 КУоАП) і, в-четвертих, в порядку цивільного судочинства (ч.1 ст. 1166 ГК України).

Всі відмічені форми відшкодування заподіяного адміністративною провиною майнового збитку знаходяться між собою в певному відношенні і взаємній залежності. Найбільш простим і разом з тим ефективним способом відшкодування збитку є повернення майна по приналежності. Але якщо, наприклад, викрадену річ не представляється можливим повернути її власнику, то в свої права, як правило, вступають інші форми відшкодування майнового збитку, частіше за все, в порядку цивільного судочинства. Якщо правопорушник добровільно відшкодовує шкоду, заподіяну адміністративною провиною, то ця обставина згідно ст. 34 КУоАП є пом'якшувальною адміністративну відповідальність.

75 Повернення по приналежності не розглядається деякими вченими як одна з форм відшкодування заподіяної правопорушенням шкоди. Наприклад, В. Т. Нор вважає, що повернення по приналежності є не способом відшкодування майнового збитку, а одного з процесуальних заходів захисту майнових прав потерпілих від правопорушення. І пояснює це тим, що якщо будь-хто знищує чуже майно або протизаконний ним заволодіваючи пускає його в оборот і виявити його не вдається, то правовідношення власності припиняє своє існування. А на його основі виникає нове правовідношення - зобов'язальне, внаслідок якого причинитель шкоди буде зобов'язаний відшкодувати збиток, заподіяний ним колишньому власнику (законному власнику) втратою майна.

На думку В. Т. Нора, відшкодування збитку має місце в тому випадку, коли він заподіяний, т. е. коли поменшав склад майна. Але якщо останнє є в натурі, не пошкоджено і його законний власник має можливість отримати його зворотно, то суб'єктивне право власника на це майно не втрачається і говорити про спричинення майнового збитку в такому випадку було б неправильне (Нір В. Т. Защита майнових прав в карному судопроизводстве.- До.: Ізд. «Вища школа», 1989.- С. 153).

102

> > > 103 > > >

Як одна з можливих форм відшкодування заподіяного адміністративною провиною майнового збитку виступає покладання обов'язку відшкодувати заподіяний збиток в рамках виробництва у справах про адміністративні правопорушення. Ця форма передбачена для захисту порушених адміністративною провиною прав і інтересів потерпілого.

Стаття 40 КУоАП наділяє органи адміністративної юрисдикції повноваженнями за рішенням питань, пов'язаних з «стягненням»76 майнового збитку, заподіяного адміністративною провиною. Суть їх складається в тому, що адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, а також суддя районного (міського) суду під час розв'язання питання про накладення стягнення за адміністративну провину має право з власної ініціативи одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнового збитку. Однак ст. 40 КУоАП встановлює певні рамки компетенції адміністративних комісій і виконавчих органів сільських, селищних і міських рад. Так вони мають право ухвалити рішення про відшкодування винним майнового збитку, якщо його сума не перевищує двох не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Суддя районного (міського) суду може зобов'язати правопорушника відшкодувати заподіяну майнову шкоду незалежно від розміру шкоди.

Покладання обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду є мірою адміністративно-правового примушення, вживаною для захисту порушених правопорушенням майнових прав і інтересів громадян і організацій (див. з 2 розділу 1).

Покладання на правопорушника обов'язку відшкодувати заподіяний збиток у відповідності зі ст. 40 КУоАП

76 Обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду - це не адміністративне стягнення, однак особливості виконання постанови в частині відшкодування майнової шкоди, а також законодавчі формулювання (наприклад, в ст. 330 КУоАП прямо сказано, що якщо порушуються вимоги ст. 329 Кодексу, то постанова прямує для стягнення збитку в порядку виконавчого виробництва) дають можливість вченим оперувати поняттям «стягнення майнового збитку» при характеристиці даної міри адміністративно-правового примушення.

103

> > > 104 > > >

застосовується як додаткова міра впливу і виконується особисто правопорушником (шляхом усунення заподіяної шкоди своїми силами або своїми коштами), при цьому переслідує мета загального і приватного попередження. Тому на правопорушника в порядку виробництва у справах про адміністративні правопорушення можна покласти обов'язок відшкодувати тільки таку шкоду, яка він зможе відшкодувати особисто. Так, частина 2 ст. 40 КУоАП закріплює, що, якщо шкода заподіяна неповнолітнім, який досяг 16-літнього віку і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своїм трудом усунути його. А відшкодування майнового збитку в порядку цивільного судочинства може бути здійснене безпосередньо його причините-лем або третьою особою (наприклад, батьками правопорушника, який не досяг 18 років (статті 1178 і 1179 ГК України).

> > > 105 > > >