На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 4. Загальні правила накладення адміністративного стягнення

Загальним правилам накладення адміністративного стягнення в Кодексі України про адміністративні правопорушення присвячений окремий розділ 4 (статті 33-40 КУоАП).

Частина 2 ст. 33 КУоАП закріплює, що при накладенні адміністративного стягнення орган адміністративної юрисдикції повинен враховувати, по-перше, характер довершеного правопорушення; по-друге, особистість порушника; по-третє, міра провини правопорушника; в-четвертих, майнове положення правопорушника; по-п'яте, обставини пом'якшувальні і обтяжуючі адміністративну відповідальність.

Про характер правопорушення свідчать елементи і ознаки, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону адміністративної провини. Для індивідуалізації адміністративної відповідальності орган адміністративної юрисдикції повинен враховувати не тільки обставини, які є такими, що кваліфікують і містяться в статті Особливої частини КУоАП, а і обставини, які не мають значення для кваліфікації, але можуть вплинути на вигляд, розмір, терміни адміністративного стягнення.

Особистість правопорушника характеризують, передусім, елементи і ознаки, що відносяться до суб'єкта адміністративної відповідальності. Наприклад, вік, службове положення, соціальне положення, протиправна поведінка в минулому, поведінка в трудовому колективі і т. п.

Санкція статті Особливої частини КУоАП може передбачати альтернативні варіанти призначення того або інакшого стягнення. Так в санкції ст. 185 КУоАП передбачається можливість застосування штрафу у встановленому розмірі або виправних робіт на термін від одного до двох місяців або адміністративний арешт на термін до п'ятнадцяти діб. Саме по даній категорії адміністративних проступків органу адміністративної юрисдикції необхідно при призначенні адміністративного стягнення враховувати особистість правопорушника. Наприклад, якщо органу адміністративної юрисдикції стане відомо, що обличчя, що притягується до адміністративної відповідальності, є безробітним, то це автоматично виключає можливість застосування до правонаруши89

> > > 90 > > >

телю такої міри адміністративного стягнення, як виправні роботи.

Міра провини правопорушника залежить від форми провини, мотивів і мети здійснення провини. Як вже відмічалося, форма провини в багатьох адміністративних проступках не має кваліфікуючого значення, однак її враховую при індивідуалізації адміністративного стягнення. Звичайно ж в тих випадках, коли правопорушення було довершене умисно, вигляд або розмір стягнення буде більш суворим і вище, ніж при здійсненні даного вигляду адміністративної провини по необережності.

Майнове положення правопорушника також повинно враховуватися при призначенні адміністративних стягнень, особливо тих, які пов'язані з впливом на майнову сферу правопорушника.

Величезне значення для індивідуалізації адміністративної відповідальності мають встановлені законодавством про адміністративну відповідальність обставини, пом'якшувальні (ст. 34 КУоАП) і обтяжуючі відповідальність (ст. 35 КУоАП) (див. параграф 5 даного розділу).

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше двох місяців від дня здійснення адміністративної провини, а при дриваючий правопорушенні - двох місяців від дня його виявлення (ст. 38 КУоАП). Для більшості адміністративних проступків моментом, з якого починається текти давнісний термін, є день здійснення правопорушення. Однак для так званих дриваючий проступків дата відліку двомісячного терміну наступає не з моменту його здійснення, а з моменту його виявлення. Наприклад, таке правопорушення, як прийом на роботу без паспорта починається в день, коли посадова особа організації прийняла на роботу особу без паспорта або з недійсним паспортом і триває доти, поки факт правопорушення не буде виявлений компетентним органом (посадовою особою).

У разі відмови в збудженні карної справи або припиненні карної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше за місяць від дня прийняття рішення про відмову в збудженні карної справи або про його припинення.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року від дня закінчення виконання стягнення не

90

> > > 91 > > >

здійснило нової адміністративної провини, це обличчя вважається таким, що не зазнало адміністративного стягнення (ст. 39 КУоАП).