На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 3. Класифікація адміністративних стягнень

Під класифікацією адміністративних стягнень потрібно розуміти об'єднання їх по певних критеріях у відносно однорідні групи.

У рамках науки адміністративного права розроблено немало різних класифікацій адміністративних взисканий69. Існує і законодавче закріплена класифікація. Зупинимося на деяких з них, найбільш важливих для розуміння даної міри адміністративної відповідальності.

У залежності від порядку застосування всі адміністративні стягнення згідно ст. 25 КУоАП діляться на дві групи: 1) основні адміністративні стягнення і 2) додаткові адміністративні стягнення.

До основних відносяться ті види адміністративних стягнень, які призначаються органом адміністративної

адміністративних стягнень, тобто не визначив його місце в системі адміністративних стягнень. В. В. Іванов вважає, що аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок про те, що видворяючий є мірою адміністративного стягнення, вживаною за здійснення дій, що грубо порушують норми законодавства, регулюючого особливості правового статусу іноземців і осіб без громадянства (Івана В. В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності залучення до адміністративної ответственности.- Одеса, «Астропрінт», 2001.- С. 94-95). На нашій думку, видворяючий іноземців і осіб без громадянства є специфічною мірою адміністративно-правового примушення, яка в одних випадках, в залежності від мети застосування, може виступати як міра адміністративного попередження, в інших - як адміністративне припинення і іноді - як адміністративне стягнення. Така точка зору відстоюється в наукових публікаціях В. І. Палько (Палько B.I. Правові підстави видворення іноземців за межі України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- Одеса.- №1.- 2003. - С. 171-179; Палько В.І. Поняття та суть адміністративного видворення іноземців // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- Одеса.- № 3.- 2002. - С. 44-53).

69 Бахрах Д. Н. Адміністратівноє право. Підручник для вузов.- М.: Ізд. «БЕК», 1996.- З 294; Ковпаків В. К., Кузь-менко О. В. Адміністративне право Україні: Підручник.- ДО.: Юрінком Інтер, 2003.- З 256-257.

86

> > > 87 > > >

юрисдикції самостійно і не можуть приєднуватися як доповнення до інших стягнень. Згідно із законодавством про адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 25 КУоАП) як основні стягнення застосовуються: попередження; штраф; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт.

Додаткові адміністративні стягнення - це стягнення, які приєднуються до основного стягнення, збільшуючи таким чином об'єм правоограничений, яким зазнає правопорушник. Такі стягнення виконують при визначенні об'єму адміністративної відповідальності не основну, а допоміжну роль. До такого роду адміністративним стягненням відносяться: відшкодувальне вилучення предмета (ст. 28 КУоАП) і конфіскація предмета (ст. 29 КУоАП). Особливість цих видів адміністративних стягнень полягає в тому, що вони можуть бути призначені як як додаткове, так і в якості основного взискания.70 В рамках адміністративної відповідальності, на відміну від карної, відсутні стягнення, які можуть бути призначені тільки як додаткові.

У санкціях деяких статей Особливої частини КУоАП вказуються стягнення, які в обов'язковому порядку повинні супроводити основне стягнення. Наприклад, незаконна організація азартної гри на гроші, речі або інакші цінності - спричиняє накладення штрафу в певному розмірі з обов'язковою конфіскацією гральної приналежності, а також грошей, віщою і інакших цінностей, що є ставкою в грі (ч. 3 ст. 181 КУоАП). У інших випадках органу адміністративної юрисдикції надається можливість за власним розсудом, виходячи з обставин справи і характеристики правопорушника, застосувати або не застосувати додаткове адміністративне стягнення. Наприклад, порушення граж70

А. С. Васильев в коментарі до ст. 25 КУоАП відмічає той факт, що незважаючи на те, що відшкодувальне вилучення предмета і конфіскація предмета згідно з положеннями ст. 25 Кодексу може застосовуватися в якості як додаткового, так і основного стягнення, в статтях Особливої частини КУоАП відсутні санкції, що передбачають можливість застосування цих видів адміністративного стягнення як основні (Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний комментарий.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С. 86).

87

> > > 88 > > >

данами порядки придбання, зберігання, передачі іншим особам або продаж вогнепальної, холодної або пневматичної зброї - спричиняють накладення штрафу у встановленому розмірі з конфіскацією зброї або без такий (ч. 1 ст. 190 КУоАП).

Подальші класифікації носять теоретичний характер, оскільки не закріплені в законодавстві про адміністративну відповідальність, однак мають значення для правоприменительной практики.

Так в залежності від наслідків, які наступають для правопорушника внаслідок застосування до нього адміністративного стягнення, розрізнюють:

1) Адміністративні стягнення майнового характеру - це стягнення, які зв'язані в основному з впливом на майнову сферу правопорушника. До них відносяться: штраф і виправні роботи.

2) Адміністративні стягнення морального характеру - це стягнення, які впливають на моральність правопорушника. До такого вигляду адміністративних стягнень відноситься попередження.

3) Адміністративні стягнення організаційного характеру - це стягнення, які зв'язані з впливом і на моральність правопорушника, і на його майнові блага, однак в основному дані стягнення направлені на тимчасове обмеження певних суб'єктивних прав правопорушника, тобто впливають на об'єм правосуб'єктності особи. До них відносяться: відшкодувальне вилучення предмета; конфіскація предмета; позбавлення спеціального права і адміністративний арешт.

У залежності від тривалості відбування стягнень розрізнюють:

1) Одноразові - це адміністративні стягнення, які не мають тимчасових меж. До них відносяться: попередження; штраф, відшкодувальне вилучення предмета, конфіскація предмета.

2) Дриваючий - це адміністративні стягнення, які мають чітко певні законодавством тимчасові межі. До таких стягнень відносяться: а) позбавлення спеціального права, яке призначається на термін до трьох років; б) виправні роботи, які призначаються на термін до двох місяців; г) адміністративний арешт, який призначається на термін до 15 діб.

88

> > > 89 > > >