На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 2. Система адміністративних стягнень по законодавству України

Встановлюючи адміністративні стягнення, законодавець з метою надання органам адміністративної юрисдикції можливості при винесенні постанови (рішення) у справі обрати відповідну по характеру і мірі суспільної небезпеки адміністративної провини міру стягнення, в ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення не тільки приводить перелік їх видів, але і розташовує в суворо певному порядку. Таке їх розташування прийнято називати системою адміністративних стягнень.

Згідно ст. 24 КУоАП видами адміністративних стягнень є:

а) попередження;

б) штраф;

79

> > > 80 > > >

в) відшкодувальне вилучення предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

г) конфіскація: предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих внаслідок здійснення адміністративного правопорушення;

д) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права управління транспортними засобами, права полювання);

е) виправні роботи;

ж) адміністративний арешт.

Перелік адміністративних стягнень ст. 24 КУоАП не є вичерпним, про що говорить частина друга даної статті. Тсесть законами України можуть бути встановлені і інші види адміністративних стягнень. Наприклад, ст. 7 Закону України від 05.11.95 м. «Про боротьбу з корупцією» передбачає такі види адміністративних стягнень, як позбавлення права протягом трьох років займати посаді в державних органах або - протягом п'яти років балотуватися в депутати65.

Так само ч. 3 ст. 24 КУоАП передбачає можливість застосування до іноземців і осіб без громадянства за здійснення адміністративних проступків, що грубо порушують правопорядок, видворяючу з меж України.

Система адміністративних стягнень, закріплена ст. 24 КУоАП, внутрішньо впорядкована і побудована за принципом: від найбільш м'якого до найбільш суворого вигляду стягнення. Такий підхід має практичне значення, оскільки органи адміністративної юрисдикції зобов'язані спочатку розглядати можливість застосування найбільш м'якого стягнення, а потім більш суворих стягнень.

Систему утворять окремі види адміністративних стягнень, кожний з яких має специфічний зміст. До них відносяться:

Попередження - це офіційне, від імені держави, засудження і осуд протиправного діяння

65 Як вже неодноразово підкреслювалося - це величезна нестача законодавства про адміністративну відповідальність, оскільки система адміністративних стягнень повинна міститися в рамках одного систематизованого нормативного акту, і перелік видів адміністративних стягнень повинен бути вичерпним.

80

> > > 81 > > >

правопорушники органом адміністративної юрисдикції із застереженням його про неприпустимість таких дій надалі. Попередження, як один з видів адміністративного стягнення, застосовується переважно до осіб, винних в здійсненні незначних, не представляючої великої суспільної небезпеки проступків. Оскільки попередження - саме м'яке адміністративне стягнення, воно не зачіпає майнових і інакших прав порушника.

Застосовується попередження лише в тому випадку, коли, по-перше, воно передбачене в санкції відповідної статті КУоАП або інакшого нормативного акту, що встановлює адміністративну відповідальність, і, по-друге, коли незначна провина уперше довершена особою, яка загалом характеризується позитивно.

Частіше за все попередження передбачається в санкціях альтернативно з штрафом (наприклад, статті 50, 79, 92, 101 КУоАП і інші). Іноді є єдиним стягненням, передбаченим в санкції статті (наприклад, ст. 125 КУоАП).

У відповідності зі ст. 283 КУоАП попередження оформляється письмово шляхом винесення постанови органом (посадовою особою), що розглядає справу. У передбачених законодавством випадках попередження може бути оформлене також і інакшим способом (наприклад, здійсненням компостерной просечки талона до посвідчення на право управління автомобілем або маломірним судном).

Штраф - це грошове стягнення, яке накладається на правопорушника за довершену адміністративну провину у випадках і розмірі, встановлених КУоАП і законами України (ст. 27 КУоАП)66. Даний вигляд взис66

Штраф вимірюється в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, що становить 17 гривень. І. І. Іванов (Івана В. В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності залучення до адміністративної ответственности.- Одеса: «Астропринт», 2001.- С. 92) відмічає в своїй роботі, що розміри адміністративних штрафів в цей час зростають, а також нестача санкцій статей Особливої частини КУоАП в тому, що межі мінімальних і максимальних розмірів штрафу дуже об'ємні (наприклад, статті 512, 16413 і інші).

81

> > > 82 > > >

кания є найбільш поширеним в санкціях статей Кодексу Особливої частини. Як правило, в санкціях статей вказується мінімальний і максимальний розмір штрафу, тільки в межах яких орган адміністративної юрисдикції може призначити стягнення. Однак іноді законодавець чітко визначає розмір штрафу, не вказуючи мінімальних і максимальних його меж (наприклад, ст. 1551 КУоАП).

Відшкодувальне вилучення предмета - це примусове вилучення за рішенням суду загальної юрисдикції предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративної провини з подальшою його реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власнику за вирахуванням витрат по реалізації вилученого предмета (ст. 28 КУоАП). Відшкодувальне вилучення предмета, як міру стягнення, не треба плутати з вилученням речей і документів як процесуально-забезпечувальної міри адміністративного примушення (ст. 265 КУоАП), оскільки різне їх цільове призначення (див. параграф 2 розділу 2). Також відшкодувальне вилучення предмета не треба плутати з реквизицией, яка є мірою адміністративного попередження і використовується представниками державної влади з метою запобігання можливим шкідливим наслідкам для держави, суспільства і окремої особи (див. параграф 2 розділу 1).

Відшкодувальне вилучення предмета, як вигляд адміністративного стягнення, включає в себе три що становлять. По-перше, це примусове вилучення предмета, що був безпосереднім об'єктом або знаряддям здійснення адміністративної провини. По-друге, це реалізація вилученого предмета у встановленому законом порядку. І, по-третє, передача вирученої суми колишньому власнику з вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією предмета. Саме наявність третьої складової дозволяє розрізнити два вигляду адміністративного стягнення: відшкодувальне вилучення предмета і конфіскацію предмета (ст. 29 КУоАП). Оскільки при конфіскації предмета вилучені речі власнику не повертаються, а звертаються з власність держави.

Відшкодувальне вилучення предмета застосовується як адміністративне стягнення, тільки у випадках, коли закріплено в санкції відповідної статті КУоАП. Наприклад, відшкодувальне вилучення транспортних засобів пре82

> > > 83 > > >

дусмотрено ч. 2 ст. 130 КУоАП; вилучення зброї і бойових запасів - ч. 1 ст. 191 і ст. 193 КУоАП.

Конфіскація предмета - це примусове безвідплатне звертання предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративної провини, у власність держави за рішенням суду загальної юрисдикції (ст. 29 КУоАП). Конфіскований моясет бути лише предмет, що знаходиться в приватній власності порушника, якщо інакше не передбачене законами України. Так, в рамках виробництва у справах про порушення митного законодавства конфіскація предметів допускається незалежно від того, встановлене винне обличчя або власник майна або немає.

Наприклад, як адміністративне стягнення конфіскація зброї і бойових запасів передбачена санкціями ч. 1 і 2 ст. 190, ч. 2 ст. 191 КУоАП; конфіскація спеціальних коштів самооборони - ч. 1 і 2 ст. 1951 КУоАП; конфіскація електрошокових пристроїв - ч. 1 і 2 ст. 1954 КУоАП і т. п.

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових запасів не може застосовуватися до людей, для яких полювання є основним джерелом існування.

Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, не належних конфіскації, встановлюються крім Кодексу України про адміністративні правопорушення і іншими законами України67.

Позбавлення спеціального права - це обмеження згідно із законом на певний термін права особи користуватися певними суспільними фондами (право полювання) або займатися певною діяльністю (право управляти транспортним засобом). Соглас67

А. С. Васильев зазначає, що ч. 1 ст. 28 КУоАП відповідає положенням Конституції, де в ч. би ст. 41 закріплене, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, об'ємі і порядку, встановлених законом. Однак в правоприменительной сфері з питань застосування такого вигляду адміністративного стягнення існує ще багато проблем і грубих порушень, які пов'язані в основному з недоліками і протиріччями чинного законодавства України про адміністративну відповідальність (Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний комментарий.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С. 96-97).

83

> > > 84 > > >

але ст. 30 КУоАП позбавити права полювання або управління транспортним засобом можна на термін до трьох років.

Позбавлення права управління транспортними засобами може застосовуватися до осіб, які користуються цими коштами в зв'язку з інвалідністю, за винятком таких випадків: а) управління в стані сп'яніння; б) невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу; в) залишення в порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортного випадку, учасниками якого вони були; г) ухиляння від огляду на стан сп'яніння. Позбавлення права полювання не допускається відносно осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Позбавлення права управляти транспортним засобом, наприклад, передбачається в санкціях ч. 4 ст. 122 КУоАП; ч. 2 ст. 1221 КУоАП; ст. 1222 КУоАП і т. п. Позбавлення права полювання, як вигляд адміністративного стягнення, передбачений, наприклад, ч. 2 ст. 85 КУоАП.

Виправні роботи - це адміністративне стягнення, що призначається судом (суддею), яке від'їжджається правопорушником по місцю постійної роботи з утриманням до двадцяти відсотків його заробітку в дохід держави (ст. 31 КУоАП). Суть виправних робіт полягає в тому, що це термінове стягнення, що призначається на термін до двох місяців.

Виправні роботи призначаються за здійснення проступків з підвищеною мірою суспільної небезпеки. Однак перелік проступків, за здійснення яких може застосовуватися це стягнення, невеликий. До їх числа, наприклад, відносяться: дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51 КУоАП)); ухиляння від відшкодування майнового збитку, заподіяного злочином підприємствам, установам, організаціям (ст. 511 КУоАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУоАП); поширення помилкових чуток (ст. 1731 КУоАП) і інші правопорушення.

Як правило, в санкціях статей КУоАП вказується термін виправних робіт з нижньою і верхньою межами (наприклад, статті 51, 173, 185 і др). Іноді законодавець в санкції статті вказує тільки верхню межу призначення терміну виправних робіт (наприклад, в статтях 51і, 1731 і т. п.).

84

> > > 85 > > >

Адміністративний арешт - це короткочасне, до п'ятнадцяти діб, позбавлення свободи особи, що здійснила адміністративну провину підвищеної міри суспільної небезпеки (ст. 32 КУоАП).

Адміністративний арешт встановлюється за адміністративні проступки з підвищеною мірою суспільної небезпеки, тому і призначається у виняткових випадках тільки судом (суддею).

У діючому Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачена незначна кількість складів таких проступків. До них відносяться: незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилка наркотичних коштів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУоАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУоАП); розпивання спиртних напоїв в суспільних місцях і поява в суспільних місцях в п'яному вигляді, довершене особою, яка двічі протягом року зазнавало адміністративного стягнення за такі дії (ч. З ст. 178 КУоАП); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних ходів і демонстрацій (ст. 1851 КУоАП); вияв неповаги до суду (ст. 1853 КУоАП) і інші правопорушення.

Коло осіб, до яких може бути застосований адміністративний арешт, обмежене чинним законодавством. Згідно ч. 2 ст. 32 КУоАП до такої категорії осіб відносяться: а) вагітні жінки; б) жінки, що мають дітей у віці до 12 років; в) неповнолітні (до 18 років); г) інваліди першої і другої групи.

Аналіз положень ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підставу до видів адміністративних стягнень віднести також видворяючу іноземців і осіб без громадянства за межі України68.

68 Дана точка зору ще не є общепризнаной в юридичній науці. Наприклад, A.M. Бандурка вважає, що видворяючий потрібно відносити до заходів адміністративного припинення, виходячи з їх цільової спрямованості (Бандурка О. М. Заході адміністративного припинення в діяльності міліції: Діс.... канд. юрид. наук.- X., 1994.- С. 74 - 77). Дані дискусії виникли тому, що законодавець хоч і закріпив видворяючу в частину 3 ст. 24 КУоАП, однак не вніс його в перелік видів

85

> > > 86 > > >