На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 6. Суб'єктивна сторона адміністративної провини

Суб'єктивна сторона адміністративної провини виявляється у психічному відношенні особи до довершеного ним протиправного діяння і включає в себе три елементи (провину, мотив і мету), де провина завжди є обов'язковим елементом складу.

Законодавство про адміністративну відповідальність не дає поняття провини, але вказує його як обов'язкова ознака адміністративної провини в ст. 9 КУоАП і дає визначення умисних і необережних проступків (статті 10 і 11 КУоАП). У науці адміністративного права провину визначають як психічне відношення особи до довершеного ним діяння і його наслідків, яке виявляється в формі наміру або необережності.

Про наявність наміру в діях правопорушника можна говорити тільки в тому випадку, якщо обличчя, що здійснило протиправне діяння, усвідомлювало протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачувало його шкідливі наслідки і бажало їх (прямий намір) або свідомо допускало настання цих наслідків (непрямий намір).

Наприклад, тільки умисно можуть бути довершені такі адміністративні проступки: самовільне сенокошение і пастьба худоби, самовільний збір дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70 КУоАП), самовільне заняття житлового приміщення (ст. 151 КУоАП), явно помилковий виклик спецслужб (ст. 183 КУоАП) і інші правопорушення.

Необережність присутня в діях правопорушника в тому випадку, якщо обличчя, що здійснило протиправне діяння, передбачувало можливість настання шкідливих наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувало на їх запобігання (онадеян74

> > > 75 > > >

ность) або не передбачувало можливості настання таких наслідків, хоч повинне було і могло їх передбачувати (недбалість). Наприклад, в формі необережної провини можуть бути довершені такі адміністративні проступки: втрата паспорта по недбалості (ст. 198 КУоАП); втрата обліково-вояцьких документів по недбалості (ст. 211 КУоАП).

Мета - це факультативний елемент суб'єктивної сторони складу адміністративної провини, під яким потрібно розуміти той результат, якого хоче досягнути правопорушник. Іноді законодавець вказує на наявність цілі в самій статті Кодексу України про адимист-ративних правопорушення, додаючи тим самим йому обов'язковий характер. У таких правопорушеннях для наявності складу адміністративної провини необхідно, крім інших елементів і ознак складу, встановити мету протиправного діяння. Наприклад, діяння: 1) з метою збуту (ст. 422 КУоАП); 2) в корисливих цілях (статті ЮЗ1, 132 КУоАП); 3) з метою наживи (ст. 157 КУоАП); з метою видобування неконтрольованого державою прибутку (ст. 1602 КУоАП); 4) з метою спричинення шкоди ділової репутації або майну іншого підприємця (ч. 3 ст. 1643 КУоАП); 5) з метою провокації непокори законній вимозі працівника міліції (ст. 1857 КУоАП); 6) без мети збуту (ст. 44 КУоАП); 7) з метою, яка суперечить інтересам держави, порушує громадський порядок і посягає на честь і достоїнство громадян (ст. 1483 КУоАП) і інші.

Мотив також є факультативним елементом суб'єктивної сторони складу адміністративної провини і визначається як спонукання, спонукальна причина правопорушення. Як кваліфікуюча ознака мотив не вказується в статтях Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак враховується при індивідуалізації адміністративної відповідальності. Наприклад, здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу важких особистих або сімейних обставин, розглядається як обставина, пом'якшувальна адміністративну відповідальність (п. 3 ст. 34 КУоАП).

75

> > > 76 > > >