На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 6. Класифікація адміністративних проступків

Класифікація адміністративних проступків - це їх

розділення на групи (категорії) в залежності від того або інакшого критерію. Класифікація адміністративних проступків має як практична, так і теоретичне значення і необхідна для: цілісного представлення структури протиправних діянь, за які законода43

> > > 44 > > >

тельством передбачена адміністративна відповідальність; для з'ясування специфіки окремих груп адміністративних проступків, а також для розуміння особливостей процесуального порядку залучення винної особи до адміністративної відповідальності, за проступки певної категорії.

Необхідно відмітити той факт, що класифікація адміністративних проступків можливо, по-перше, передбачена самим законодавством про адміністративну відповідальність і, по-друге, міститися тільки в юридичній літературі.

Критерії, по яких можна класифікувати адміністративні проступки можуть бути різними: а) в залежності від родового об'єкта правопорушення; б) в залежності від форми провини; у) в залежності від об'єктивної сторони складу адміністративної провини; г) в залежності від міри суспільної небезпеки адміністративної провини і міри стягнення за його здійснення і т. п.

Законодавство України про адміністративну відповідальність передбачає наступні класифікації адміністративних проступків.

I. Аналізіруя положення Особливої частини КУоАП, можна поділити адміністративні проступки в залежності від родового об'єкта посягання на42:

- адміністративні проступки в області охорони труда і здоров'я населення (розділ 5 КУоАП);

42 Особлива частина Кодексу України про адміністративні правопорушення викликає зараз інтерес у багатьох учених-административистов, які, відмічаючи позитивні моменти розвитку законодавства про адміністративну відповідальність, звертають увагу на те, що структура Особливої частини побудована, аж ніяк, не по родовому об'єкту посягання і має багато недоліків. Наприклад, Г. В. Корчевний, критикуючи структуру розділу 6 КУоАП, обгрунтовує необхідність виділення в Кодексі окремого розділу про адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (Корчевній Г. В. Адміністративна відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав: Автореф. Діс.... канд. юрид. наук.- X.: Нац. ун-т, внутр. справ, 2002.- С.4). У своєму диссертационном дослідженні К. Л. Богайчук вказує на такого роду нестачі розділу 14 КУоАП. Він вважає, що даний розділ містить не один, а два родових об'єкти посягання: 1) громадський порядок і 2) суспільну безпеку, які є близкород44

> > > 45 > > >

- адміністративні проступки, що посягають на власність (розділ 6 КУоАП);

- адміністративні проступки в області охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури (розділ 7 КУоАП);

- адміністративні проступки в промисловості, будівництві і в сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (розділ 8 КУоАП);

- адміністративні проступки в сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил (розділ 9 КУоАП);

- адміністративні проступки на транспорті, в області дорожнього господарства і зв'язку (розділ 10 КУоАП);

- адміністративні проступки в області житлових прав громадян, житлово-комунального господарства і благоустрою (розділ 11 КУоАП);

- адміністративні проступки в області торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, області фінансів і підприємницькій діяльності (розділ 12 КУоАП);

- адміністративні проступки в області стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації (розділ 13 КУоАП);

- адміністративні проступки, що посягають на громадський порядок і суспільну безпеку (розділ 14 КУоАП);

- адміністративні проступки, на встановлений порядок управління (розділ 15 КУоАП).

II. Аналізуючи положення статей 10 і 11 КУоАП, враховуючи форму провини протиправного діяння, можна виділити:

1. Умисні адміністративні проступки - це проступки при здійсненні, яких особа, їх що здійснило, усвідомлювало протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачувало його шкідливі наслідки і бажало їх або свідомо допускало настання цих наслідків (ст. 10 КУоАП).

ственними поняттями, але не ідентичними (Бугайчук К. Л. Адміністративні проступки: сутність організаційно заходь їх профілактики): Діс.... канд. юрид. наук.- X.: Нац. ун-т, внутр. справ, 2002.- С. 36-37).

45

> > > 46 > > >

Особливість адміністративних проступків в тому, що для багатьох з них форма провини не має кваліфікуючого значення, а враховується лише при індивідуалізації адміністративного стягнення - для посилювання або пом'якшення адміністративної ответственности43. Однак Кодекс України про адміністративні правопорушення містить цілий ряд статей, де наявність наміру є обов'язковою кваліфікуючою ознакою адміністративної провини (наприклад, умисне приховання джерела зараження венеричною хворобою - ст. 46 КУоАП; самовільний захват земельної дільниці - 531 КУоАП; приховання або спотворення даних земельного кадастру - ст. 532 КУоАП; умисне псування учетно-во-инских документів - ст. 211 КУоАП і др).

2. Необережні адміністративні проступки - це проступки, при здійсненні яких особа, їх що здійснило, передбачувало можливість настання шкідливих наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувало на їх запобігання або не передбачувало можливості настання таких наслідків, хоч повинне було і могло їх передбачувати (ст. 11 КУоАП). Наприклад, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки дуже часто здійснюється в формі необережності (ст. 175 КУоАП).

Крім класифікацій адміністративних проступків, передбачених чинним законодавством, в юридичній літературі зустрічаються і інші класифікації.

43 Авторський колектив Коментаря КУоАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний коментар / Під общ. ред. А. С. Васильева.- X.: 000 «Одіссей», 2002), коментуючи статті Особливої частини Кодексу, зіткнувся з проблемою правильної правової характеристики суб'єктивної сторони багатьох проступків, оскільки законодавець в багатьох випадках не акцентує на цьому увагу. Це приводить до того, що вчені і органи (посадові особи) що мають право притягувати винних до адміністративної відповідальності, самостійно дають тлумачення нормам чинного законодавства. Тому вихід з чого склався ситуації бачиться тільки один - вказувати в самій статті, що встановлює відповідальність, форму провини протиправного діяння, яка є обов'язковою ознакою для залучення особи до відповідальності.

46

> > > 47 > > >

І. В залежності від об'єктивної сторони складу адміністративної провини розрізнюють:

1. Матеріальні проступки - це проступки, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони яких є наявність наслідків правопорушення матеріального характеру. Відсутність таких наслідків виключає наявність складу адміністративної провини, а, отже, і адміністративну відповідальність по даному складу правопорушення. До таких правопорушень відносяться, наприклад, розкрадання державного або колективного майна (ст. 51 КУоАП); пошкодження внутрішнього обладнання судів (ч. 1 ст. 115 КУоАП); порушення правил змісту собак і кішок, спричинення шкоди, що призвело здоров'ю людей або їх майну (ч. 2 ст. 154 КУоАП) і т. п.

2. Формальні проступки - це проступки, здійснення яких не завжди супроводиться спричиненням матеріальної шкоди, тому матеріальні наслідки провини є не обов'язковою ознакою об'єктивної сторони таких правопорушень і відповідальність наступає за сам факт порушення вимог законодавства. До таких проступків потрібно віднести: спотворення даних державного земельного кадастру і приховання інформації про наявність земель запасу або резервного фонду (ст. 532 КУоАП); незаконне вилучення паспортів посадовими особами у громадян або прийняття паспортів в заставу (ст. 201 КУоАП); нез'явлення громадян по виклику у військовий комісаріат без шанобливих причин для приписки до призовної дільниці (ст. 2111 КУоАП) і т. п.

П. В залежності від міри суспільної небезпеки адміністративного проступка44, а також міри стягнення за його здійснення, можна виділити:

44 Міра суспільної небезпеки є критерієм не тільки ділення правопорушень на злочини і проступки. Вона лежить і в основі ділення самих адміністративних проступків. Наприклад, куріння в автобусі (ч. 3 ст. 119 КУоАП) і пошкодження внутрішнього обладнання і скла автобуса (ч. 1 ст. 119 КУоАП) відрізняються між собою мірою суспільної небезпеки, за що законодавець і встановив різні по суворості заходи адміністративного стягнення. У першому випадку передбачивши відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, а у другому - штраф в розмірі від

47

> > > 48 > > >

1. Адміністративні проступки підвищеної міри суспільної небезпеки - це проступки, за які передбачене адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту або видворяючого за межі України іноземців і осіб без громадянства. До таких адміністративних проступків відносяться правопорушення, передбачені ст. 173; ч. 3 ст. 178; ст. 185; ст. 1851; ст. 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки санкції цих статей передбачають можливість застосування до правопорушника такої міри адміністративного стягнення, як адміністративний арешт.

Видворяючий іноземців і осіб без громадянства як вигляд адміністративного стягнення в санкціях статей КУоАП не передбачено, а регулюється ст. 27 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру»40 і Законом України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців», який передбачає основи видворяючого іноземців і осіб без громадянства за межі України. Аналіз основ і цілей адміністративного видворяючого дає можливість відносити їх в одному випадку до заходів адміністративного попередження, в іншому випадку до заходів адміністративного припинення, а в третьому - до заходів адміністративного взискания46.

одного до трьох не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Якщо порівнювати куріння в автобусах і дрібне хуліганство (ст. 173 КУоАП), то відмінність в мірі суспільної небезпеки цих діянь очевидна. Також необхідно відмітити, що в основу класифікації включати такий критерій, як розмір адміністративного штрафу, на нашій думку, не треба, оскільки законодавець поки ще не виробив чітких підходів у визначенні розмірів штрафів при встановленні адміністративної відповідальності за здійснення правопорушень. Наприклад, викликає здивування санкція ст. 512 КУоАП, що передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі від десяти до двохсот не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

45 Міколенко А. И., Міколенко А. Н. Закони України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про адвокатуру»: Комментарії.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С.87-88.

46 Той факт, що законодавець включив дану міру адміністративного примушення в ст. 24 КУоАП - «Види адміністративних стягнень» - не дає нам підстав з повною упевненістю видворяючу іноземців і осіб без громадянства у всіх випадках відносити до заходів адміністративного взиска48

> > > 49 > > >

2. Адміністративні проступки з незначною мірою суспільної небезпеки - це проступки, за які передбачене адміністративне стягнення у вигляді попередження. До таких адміністративних проступків відноситься велика кількість правопорушень, передбачених в Кодексі України об адміністративну правонарушениях47.

3. Адміністративні проступки зі середньою мірою суспільної небезпеки - це проступки, за які передбачені всі інакші адміністративні стягнення, крім попередження і адміністративного арешту. Це сама поширена група адміністративних проступків, за здійснення яких законодавець передбачив санкцію у вигляді або адміністративного штрафу, або відшкодувального вилучення предмета, або конфіскації предмета, або позбавлення спеціального права, або виправних робіт.