На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 6 7 9 10 11 12 13 14 16 17 18 19 20 21 23 24 25 26 27 28 29 32 33 34 35 37 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 51 52 53 54 56 57 58 59 60 62 63 64 66 67

з 5. Поняття адміністративної провини і його ознаки

У ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплене поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (провиною) признається те, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправна, винне, (умисне або необережне) дія або бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Вчені, працюючі в цій сфері, все більше піддають критиці дане визначення з багатьох причин.

По-перше, розвиток теорії держави і права привів до того, що укорінитися в юридичній науці і стала загальноприйнятою класифікація правопорушень на злочини і проступки, де проступки в свою чергу поділяються на адміністративні, дисциплінарні проступки і цивільно-правову деликти34. Тому термінологія, що використовується в Кодексі, є застарілою і суперечить загальним досягненням юридичної науки. Правильно називати даний вигляд правопорушень «административ-нии провина» .

34 Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Учебник.- X.: Ізд. «Консум», 2000.- С. 458; Основи держави і права України в питаннях і ответах.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С.103-105.

35 Наприклад, А. С. Васильев зазначає, що ст. 9 КУоАП зрівняла поняття «адміністративне правопорушення» і «адміністративна провина», хоч термін «правопорушення» є родовим поняттям для всіх можливих видів деліктів. Аналіз законодавства про адміністративну відповідальність показує, зокрема, що термінологічно прикметник «адміністративний» (наприклад, «адміністративна провина») вказує не на сферу суспільних відносин, де здійснюються ці протиправні діяння (т. е. не на область государствен38

> > > 39 > > >

По-друге, перелічувати у визначенні всі об'єкти, на які посягає адміністративна провина, не має значення, оскільки на сьогоднішній день йде тенденція до того, що розвиток суспільних відносин приводить до виникнення нових об'єктів адміністративно-правової охорони (наприклад, тільки в 1994 р. з'явилася стаття в Кодексі України про адміністративні правопорушення, встановлююча відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності і т. п.).

Щоб дати визначення, що найбільш повно характеризує адміністративну провину, необхідно розглянути його основні ознаки.

По-перше, будь-яка адміністративна провина - це діяння, оскільки за думки, навіть протиправні, притягнути особу до відповідальності не можна. Це означає, що протиправна поведінка завжди виражається у зовнішніх поступ-ного

управління), а на ту обставину, що за здійснення згаданого порушення застосовується міра адміністративного примушення, т. е. міра одного з видів державного примушення, який характеризується специфічними ознаками, зокрема, застосовується органами державної виконавчої влади, у позасудовому порядку, на основі спеціально встановлених адміністративно-процесуальних норм і т. п. Цей висновок підтверджується тим фактом, що адміністративне примушення (різновидом якого є і адміністративна відповідальність) може застосовуватися за протиправні діяння, що посягають на самі різні суспільні відносини, регульовані різними галузями права (земельним, трудовим, адміністративним, цивільним і т. п.), якщо тільки ці відносини охороняються (забезпечуються) адміністративно-правовими санкціями. Звідси слідує, що адміністративні проступки - це специфічний різновид правопорушень, за здійснення яких застосовуються заходи адміністративної відповідальності. Тому щоб уникнути термінологічної плутанини правопорушення, за які наступає адміністративна відповідальність, доцільно іменувати не «адміністративними правопорушеннями», а більш точно - «адміністративними проступками». Таке розв'язання питання, на думку А. С. Васильева, має і суто практичне значення, оскільки відкривається можливість більш точно встановити соціальні і правові ознаки, що характеризують «адміністративну провину» як особливий вигляд правопорушення (Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / Під общ. ред. А. С. Васильева.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С. 34-35).

39

> > > 40 > > >

ках особи. Думки людини, висловлені вголос, вже є діянням і іноді законодавець, враховуючи різні обставини, може визнати таке діяння протиправним. Наприклад, до таких протиправних діянь Кодекс України про адміністративні правопорушення відносить публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції (ст. 1857 КУоАП), публічні заклики або агітацію за бойкотування виборів Президента України або народного депутата, а також агітацію за або проти кандидата в день виборів (ч. 1. ст. 1862 КУоАП).

Діяння виявляється в двох формах: дії і бездіяльності, де дія - це активна поведінка особи (наприклад, дрібне хуліганство можна здійснити тільки в формі дії - ст. 173 КУоАП), а бездіяльність - це вчинки особи, що виражаються в тому, що воно повинне було згідно з вимогами законодавства здійснити певні дії, але не зробило цього (наприклад, невчасне відправлення виконавчого документа державному виконавцю - ст. 18813 КУоАП).

По-друге, адміністративна провина - це завжди протиправне діяння, т. е. діяння що порушує вимоги законодавства України. Іноді бувають випадки, коли діяння підпадає під ознаки адміністративної провини, однак по чинному законодавству не признається таким. Це відбувається в тому випадку, якщо діяння не виходить за рамки (межі), передбачені крайньою необхідністю (ст. 18 КУоАП) і необхідною обороною (ст. 19 КУоАП).

По-третє, адміністративна провина це суспільно небезпечне діяння. Незважаючи на різні точки зору, які є з даного питання в юридичній літературі, ми дотримуємося точки зору «суспільна небезпека - це об'єктивно властиве окремим діянням якість. Законодавець має право з урахуванням соціальної значущості діяння заборонити його під страхом застосування певної міри правового примушення і, в залежності від реальних можливостей боротьби з ним тими або інакшими правовими коштами, оголосити його адміністративною провиною або злочином. Але довільно визнавати або не визнавати ту або інакшу дію або бездіяльність суспільно небезпечним законодавець не може, оскільки суспільна небезпека

40

> > > 41 > > >

гих вчених про те, що всі правопорушення володіють ознакою суспільної небезпеки і розрізнюються по мірі суспільної небезпеки. Деякі вчені затверджують, що суспільна небезпека - це обов'язковий при-залежить

від характеру і соціальної значущості самого діяння, а не від поглядів законодавця. Так, в свій час, при підготовці нових карних кодексів союзних республік після прийняття Основ карного законодавства, деякі діяння, які розглядалися раніше як злочини, були оголошені не злочинами і кваліфікувалися як адміністративні проступки. Проте, реальна обстановка примусила законодавця переглянути своє первинне рішення по деяких виключених з нових карних кодексів діяннях і перевести їх з розряду адміністративних проступків в злочини. Як приклад можна привести тут такі діяння, як самогоноваріння (ст. 149 УК України), самовільна, без потреби, зупинка поїзда (ст. 2171 УК) і інш.

Об'єктивний характер змісту поняття «суспільна небезпека» зумовлює необхідність оцінки цієї категорії не тільки з точки зору законодавства (бо деякі діяння, будучи суспільно небезпечними, можуть бути не заборонені Законом), але і через шлях етимологічного аналізу слів «суспільство», «небезпека», «шкода», т. е. за допомогою виявлення реальних ознак, що визначають зміст і об'єм цього поняття. З цієї точки зору будь-які правопорушення, дезорганизующие встановлений порядок суспільних відносин, або що заподіюють збиток тому або інакшому суспільному інтересу, є шкідливими для існуючого суспільного устрій загалом, або в окремих його ланках, і тим самим в своїй сукупності створюють ще більш відчутну загрозу - небезпека для існуючого ладу, його міцності, його подальшого зміцнення і розвитку. Інакшими словами, суспільна небезпека не може зводитися лише до посягання на найважливіші суспільні відносини, що становлять основу існуючого державного і суспільного устрою. Вона полягає в загрозі спричинення шкоди значно більш широкому колу суспільних відносин, що визначають соціально-економічну і етичну фізіологію суспільства, і тому регульованих і що охороняються правовими нормами. З урахуванням цього потрібно вважати, що не тільки злочину, як посягання на суспільні відносини, що охороняються нормами кримінального права, але і всі інші діяння, які так чи інакше заподіюють шкоду існуючим суспільним відносинам і в своїй сукупності створюють загрозу для їх зміцнення і розвитку, повинні бути визнані суспільно небезпечними. Інакше говорячи, суспільна небезпека має об'єктивний характер і поето41

> > > 42 > > >

знак тільки злочинів, проступки ж є не «суспільно небезпечними», а «соціально шкідливими» деяниями.40 У Д. Н. Бахраха існує особлива точка зору з цього приводу. Він вважає, що всі злочини суспільно небезпечні і деякі адміністративні проступки також мають суспільну небезпеку, до яких потрібно віднести дрібне хуліганство, дрібне розкрадання майна, злісну непокору законним вимогам працівника міліції і т. д.41

му діяння може бути суспільно небезпечним і в тому випадку, якщо воно не заборонене нормою права. Тим більше воно буде суспільно небезпечним, якщо посягає на суспільні відносини, що охороняються правовими нормами, оскільки за допомогою правових норм держава регулює найбільш важливі для нього суспільні відносини... (Кодекс України про адміністративні правопорушення. Науково-практичний комментарий.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С. 35-37).

37 Івана В. В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності залучення до адміністративної ответственности.- Одеса.: Ізд. «Астропринт», 2001.- С. 75-76; Иванов В. В. Основи держави і права України.- X.: ТОВ «Одіссей», 2002.- С.98-99.

38 А. І. Мурзінов в своїх роботах відмічає: «автори, заперечливі суспільну небезпеку адміністративних проступків на тій основі, що кожна окремо взята провина вельми незначна, аргументуючи свою позицію, як приклади приводять звичайно такі адміністративні проступки, як безквитковий проїзд в міському транспорті, перехід вулиці в недозволеному місці і т. п. Одиничний безквитковий проїзд в міському транспорті дійсно приносить державі вельми незначний збиток, але набуваючи масового характеру, це діяння здібно спричинити досить відчутні наслідки». (Мурзинов А. И. Преступленіє і адміністративне правопорушення. Учбове пособие.- М., 1985.- С. 9-11).

39 Шишов О. Ф. Преступленіє і адміністративна провина. Учбове пособие.- М., 1967.- С. 4.

40 Адміністратівне право Україні / За заг. ред. Ю. П. Битя- X.: Право, 2001.- С. 162; Адміністративна відповідальність в СРСР / Під ред. В. М. Манохина, Ю. С. Адушкина.- Са-ратовськ. ун-та, 1988.- С. 54; Самощенко И. С. До питання про основи і цілі адміністративної відповідальності // Вчені записки ВНІЇСЗ.- М., 1965.- С. 110 -112; Якуба О. М. Адміністратівная ответственность.- М., 1972.- С. 35 - 44.

41 Бахрах Д. Н. Адміністратівная відповідальність громадян в СССР.- Свердловськ, 1989.- С. 27-31.

42

> > > 43 > > >

В-четвертих, адміністративна провина - це винне діяння, т. е. свідомий вольовий акт протиправної поведінки. Провина полягає у психічному відношенні суб'єкта до діяння і його негативних наслідків і може бути умисною або необережною. Якщо в діях порушника відсутня провина, то дане діяння не є правопорушенням.

По-п'яте, адміністративна провина є діянням караним, т. е. спричиняє за собою застосування до правопорушника адміністративних стягнень; заходів впливу, вживаних до неповнолітніх (ст. 241 КУоАП); дисциплінарних стягнень згідно ст. 15 КУоАП. Здійснення адміністративної провини спричиняє за собою застосування з боку держави до правопорушника заходів впливу у вигляді позбавлень матеріального, морального або організаційного характеру.

В-шестих, адміністративною провиною признається лише протиправне діяння, довершене деликтоспособ-ним особою, т. е. осудним і що досяг 16-літнього віку. Якщо обличчя внаслідок душевної хвороби або віку не усвідомлює в повній мірі протиправність своєї поведінки і не може керувати своїми діями, то воно не є згідно із законодавством України про адміністративну відповідальність суб'єктом адміністративної провини, а, отже, і саме діяння назвати провиною не можна.

Враховуючи вище сказане, під адміністративною провиною потрібно розуміти протиправне, суспільне небезпечне, винне діяння в формі дії або бездіяльності, довершене деликтоспособним особою, і манливе за собою застосування встановлених законодавством заходів адміністративної відповідальності.