На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 4 5 6 8 9 10 12 13 14 16 17 18 19 21 22 24 25 26 27 29 30 31 32 34 35 36 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 54 55 56 58 59 60 62 63 64

з 2. Прийняття нотаріусами документів, складених за межею

Документи, складені відповідно до вимог міжнародних договорів, представляють нотаріусам фізичних і юридичних осіб, що беруть участь за межею в цивільних і інакших правовідносинах.

У відповідності зі ст. 100 Закону документи, складені за межею за участю іноземної влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами при умові їх легалізації органами Міністерства іноземних справ України.

Легалізація офіційного документа означає перевірку його відповідності чинному законодавству країни перебування, встановлення і посвідчення дійсності оригіналу документа або підпису, повноважень посадової особи, що підписало документ або що засвідчив попередній підпис, а також дійсність відбитка штампу, друку, якими скріплений документ.

Акт консульської легалізації складається в здійсненні українським консулом легализационной напису на акті (або документі). Процедура консульської легалізації встановлюється Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за межею, затвердженою наказом Міністерства іноземних справ України від 15 серпня 1997 р.

Наслідок акту консульської легалізації складається в тому, що нотаріус дістає право прийняти до розгляду відповідний документ (або акт). Однак вона не звільняє його від дотримання загальних правил українського законодавства, регулюючих прийняття документа для здійснення нотаріальної дії. Зокрема, нотаріус повинен з евоей сторони перевірити, чи відповідає легалізований документ вимогам закону (ст. 49 Закону).

Прийнятий нотаріусом легалізований документ оцінюється їм на загальних основах. Легализационная напис, довершений на ньому консулом, не додає акту дополнитель230

нои юридичної сили.

Українське законодавство передбачає можливість встановлення вилучень з правил про обов'язкову консульську легалізацію (ч. 2 ст. 100 Закони). Без легалізації приймаються документи, складені за межею за участю іноземної влади або від них вихідні у випадках, передбачених законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна або відносно яких вона визнала себе правонаступником.

У порядку правопреемства9^ на території України є діючими договори, укладені колишнім СРСР, з:

Угорщиною - про надання правової допомоги по

цивільних, сімейних і трудових справах;

Фінляндією - про правовий захист і правової по

потужності по цивільних, сімейних і карних справах;

Алжірської народної Демократичної Республі

кой - про взаємне надання правової допомоги;

Республікою Кіпр - про правову допомогу по граж

данским і карним справам. Крім того, до держав, з до

торими Україна має двосторонні (багатосторонні) з

того, що свідчиться про відмову від легалізації офіційних документів,

відносяться Албанія, Болгарія, В'єтнам, Корейська НародноДемократическая

Республіка, Куба, Монголія, Польща, Ру

миния, Словенія, країни, які утворилися на террито

рії колишній Югославії, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Зростав

сийская Федерація, Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова, Ка

захстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан,

Азербайджан.

Питання надання правової допомоги між державами - учасниками СНД врегульовані Конвенцією про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і карних справах, підписану 22 січня 1993 р. в м. Мінське94. Вказана Конвенція ратифікована Украї3

Про правонаступництво: Закон України // Ведений. Верхів. Ради. України.-1991 -№46.- Ст. 617.

Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і карних справах: Закон України - Голос України.- 19914.-23 окт.

231

ний 10 жовтня 1994 р. з деякими обмовками:

- Україна бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги в об'ємі, предусмоіренном ст. 6 Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів;

Україна бере на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, постановлені на територіях держав - учасників Конвенції, передбачені п. а ст. 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів по грошовим обязател ьствам.

Як передбачене ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і уюловним справах, документи, які на території одній з договірних сторін виготовлені або засвідчені установою, або спеціально на це уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовим друком, приймаються на території інших договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.