На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 5 6 7 8 9 11 12 13 15 16 17 18 19 20 21

 4. Право на недоторканість твору

Стаття 480 ГК встановлює, що без згоди автора

не дозволяється вносити які-небудь зміни як в

сам твір, так верб його назва. Крім того, без

згоди автора забороняється забезпечувати твір при

його виданні ілюстраціями, передмовами, післямовою,

коментарями і якими б те не було поясненнями.

У зв'язку з цим недопустимо включати в договір умову

про те, що автор не заперечує змін і

- 27дополнений,

які можуть бути внесені видавництвом

в текст. Не можна погодитися з редакціями окремих

журналів, що намагаються привласнити собі право скорочувати

твори і вносити в них зміни без згоди

авторів. Так, журнал < Правознавство > періодично вміщує

оголошення про те, що редакція має право скорочувати

рукописи і вносити в них редакційні зміни.

У відповідності з п.2 ст. 492 ГК в наукових і критичних

роботах, учбових і политико-освітніх виданнях

можуть без згоди автора вміщуватися уривки з

окремих видань творів науки, літератури і

мистецтва. Однак ці уривки не повинні спотворюватися.

Правом на недоторканість твору автор

користується і у випадках. перекладу його твору на іншу

мову: згідно ст. 489 ГК переклад твору на

іншу мову допускається <при умові збереження цілісності

і значення твору >.

Порушення цілісності твору може привести,

як ми вже показували, до спотворення наукових, політичних

поглядів, автора, а отже, до неправильної

оцінки його творчості і особистості. Тому не тільки

автор, але і держава зацікавлена в тому, щоб дане

право автора дотримувалося всіма особами.

У процесі підготовки рукопису до видання нерідко

з'ясовується, що в творі є неточності, шорсткість

стилю, повторення, помилкові положення,

а іноді і непотрібний матеріал. Випустити твір

без усунення такого роду недоліків видавництво не

може, бо суспільству потрібна корисна, доброякісна

книга.

Цікаво в цьому відношенні висловлювання В. І. Леніна

з приводу книги О. А. Ерманського <Наукова організація

труда і система Тейлора >, опублікованої

в 1922 році в Госиздате. В. І. Ленін писав: < Одним серйозним

недоліком володіє книга г-на Ерманського, недоліком,

який, мабуть, заважає тому, щоб визнати

її підручником. Це-багатомовність автора. Без

всякої потреби він повторює одне і те ж по многу

раз. Можливо, до відомої міри вибаченням автору

може служити в цьому випадку те, що він писав свою

книгу, не маючи на увазі перетворити її в підручник. Однак на

стор. VIII передмови автор говорить про те, що він бачить

- 28достоинство

своїх книги в популярному викладі наукових

питань. Він правий. Але популярний виклад вимагає

також усунення повторень. Читати великі книги

< народу > ніколи. Книга г-на Ерманського понадміру велика,

і без всякої потреби >. (*1).

Природно, що редактор повинен виправити подібні

нестачі рукопису.

У деяких рукописах спотворюється життєва правда,

наша радянська дійсність, протягається

буржуазна ідеологія.

У постанові Пленуму ЦК КПРС від 10 квітня

1968 р. < Про актуальні проблеми міжнародного положення

і боротьбу КПРС за згуртованість світового комуністичного

руху > особливо підкреслюється, що

необхідно <ти наступальну боротьбу проти буржуазної

ідеології, активно виступати проти спроб

протягування в окремих творах літератури,

мистецтва і інших творах поглядів, чужих соціалістичній

ідеології радянського суспільства >. (*2).

Радянська література покликана виховувати активних

будівників комунізму, зміцнювати віру людей в

торжество ідей комунізму і сприяти успішному

виконанню задач, що стоять перед радянським суспільством

в період будівництва комунізму.

У своїй роботі <Партійна організація і партійна

література > В. І. Ленін вказував: < Літературна справа

повинна стати частиною общепролетарского справи, <коліщатком

і гвинтиком > одного-єдиного, великого соціал-демократичного

механізму, що приводиться в рух всім

свідомим авангардом усього робочого класу >. (*3).

Редактор, аналізуючи твір з точки зору

ідеологічною, політичною, науковою, художньою,

має право виключити з нього все те, що суперечить принципу

партійності літератури, ідеологічним задачам

нашої партії і інтересам Радянської держави. Однак

внаслідок права автора на недоторканість твору

будь-які зміни в рукопис редактор може

вносити тільки із згоди автора.

(**1) В. І. Ленін, Полн. собр. соч., т. 45, стор. 206-207.

(**2) < Довідник партійного працівника >, вип. 9, Політіздат, 1969,

стор. 10.

(**3) В. І. Ленін, Полн. собр. соч., т. 12, стор. 100-101.

- 29Согласно

ст. ст. 508 і 509 ГК, ст. 8 типових видавничих

договорів на літературні твори видавництво

має право до схвалення рукопису запропонувати автору

доопрацювати твір і внести в нього поправки.

Аналогічна вимога може бути пред'явлена і при

перевиданні твору, а також у випадку, якщо схвалений

твір неможливо опублікувати по обставинах,

що не залежать від сторін (аучное відкриття,

прийняття нового закону і т. п.), але <воно може бути

зроблене придатним шляхом доробки або виправлень >.

Такі вказівки автору даються для того, щоб поліпшити

якість твору, зробити його більш злободенним,

відповідаючим задачам комуністичного будівництва.

Виникає питання: чи є подібного роду

вказівки обов'язковими для автора?

Автор має право відстоювати свою концепцію, свої

погляди, якщо вони науково обгрунтовані, не суперечать

інтересам Радянської держави, принципу партійності,

а також задачам охорони державних таємниць друкується

(п. 40 Типових положення про підготовку рукопису

до видання, затвердженого Комітетом по друку при

Раді Міністрів СРСР 31 серпня 1967 р.).

Заперечення автора проти пропозиції про внесення

змін в рукопис розглядаються спільно з ним

в редакції видавництва. На практиці автор і редакція

звичайно приходять до взаємоприйнятного рішення. У іншому

разі спор звичайно виноситься на обговорення редакційної

поради видавництва.

У всіх випадках остаточне рішення приймається

від імені видавництва його директором, який може

погодитися повністю або частково з автором або відкинути

його заперечення. Положення про підготовку рукопису

до видання надає видавництву право опублікувати

твір в редакції автора, виразивши з його

дозволу відношення видавництва до спірних питань

в редакційній передмові, післямові, коментарі,

примітці.

Виправлений примірник рукопису перед здачею у

виробництво повинен підписуватися автором. Підпис

автора свідчить про те, що він згодний з всіма

змінами, внесеними в рукопис, а також з скороченням

її об'єму. Тому автор, що підписав виправлений

примірник, не може згодом вимагати вос-

- 30становления

виключених або змінених при редагуванні

тексти, посилаючись на порушення недоторканості

твору.

Автор може скористатися своїм правом на недоторканість

твору і заборонити вносити які-небудь

зміни в рукопис, хоч видавництво на цьому

наполягає. У таких випадках договір розривається з наслідками,

передбаченими ст. 511 ГК.

Закон (ч. 1 ст. 103 Основ) не вважає порушенням

права автора на недоторканість твору використання

без згоди автора його виданих творів

для створення нового творче самостійного

твору, крім переробки оповідного

твору в драматичне або в сценарій і навпаки,

а також переробки драматичного твору

в сценарій і навпаки.

Право автора на недоторканість розповсюджується

нетільки па сам твір, але і на тексти епіграфів,

анотацій, написані автором.

- 31