На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 5 6 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

ПЕРЕДМОВА

Брак і сім'я в СРСР - індивідуальні і соціальні

цінності. Суспільство, як відмічено в проекті нової редакції

Програми КПРС, кревно зацікавлене в міцній,

духовно і етично здоровій сім'ї. Виходячи з цього,

партія вважає за необхідним провести лінію на зміцнення

сім'ї, надання їй допомоги у виконанні соціальних

функцій (Правда, 1985, 26 окт.). Турбота про сім'ю в.

умовах вдосконалення соціалізму складається в реальному

здійсненні принципу рівності Чоловіка і жінки,

добровільності браку, у всілякій охороні материнства

і дитинства, в моральному і матеріальному заохоченні

материнства, в справедливому регулюванні відносин

в сім'ї.

Важливим аспектом вияву турботи про сім'ю є

виховання у радянських громадян поваги до закону, формування

внутрішньої потреби неухильного виконання

покладених на них обов'язків, почуття обов'язку.

Турбота суспільства про сім'ю в конфліктних ситуаціях виявляється

в здійсненні захисту прав і інтересів її членів, що охороняються законом.

Конституція СРСР проголосила право на судовий

захист як одне з основних прав особистості. Реалізація

його нарівні з іншими конституційними правами

являє собою один з першочергових напрямів

в діяльності Радянської загальнонародної держави ^

В соціалістичному суспільстві, відмітила червневий (1983 р.)

Пленум ЦК КПРС, закон повинен бути непримиренним, а

його застосуванням-невідворотним ^. Швидкий і повний захист

прав і інтересів членів сім'ї підкреслює гарантиро-ванность

цих прав, формує соціальний оптимізм, надає

великий виховальний і попереджувальний вплив.

Вона є доказом виконання

Радянською державою тих принципів і положень, які

були проголошені в міжнародно-правових документах:

зокрема, ст. 23 Міжнародного пакту про

цивільні і політичні права, згідно якою

сім'я має право на захист з боку держави і

суспільства; п. 2 ст. 25 Загальних декларації прав людини,

по яким материнство і дитинство дають право наосо-бої

піклування і допомога; принципу 8 Декларації прав дитини,

по якому дитина повинна при всіх обставинах

бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу.

Захист прав і інтересів учасників сімейних відносин,

і передусім неповнолітніх дітей, є

важливою ланкою в діяльності судових органів СРСР.

З нею пов'язаний ряд теоретичних і практичних проблем,

рішення яких покликано служити розширенню і поглибленню

сфери захисту.

Дослідження теоретичних питань судового захисту

тривалий час проводилося головним чином з позицій

процесуального права; тому такі поняття, як позов,

присудження, примусове виконання судової

постанови, розглядалися часто лише як процесуальні

явища. Їх матеріально-правова суть

залишалася в тіні, що, безсумнівно, обедняло їх дійсне

значення в динаміці спірного правовідношення.

Останнє десятиріччя характеризується розширенням

досліджень як загальнотеоретичних, так і матеріально-правових

аспектів захисту. Посилилася увага і до проблем

захисту в сімейному праві.

Радянська правова література має в своєму розпорядженні роботи

багатьох авторів, в яких на різних рівнях освітлювалися

окремі питання захисту в сімейному праві. Це труди

В. І. Бошко, Г. М. Свердлова, В. А. Рясенцева, Г. К. Матвеєва,

Е. М. Ворожейкина, В. Ф, Маслова, В. П. Шахматова,

Н. Г. Юркевича, Ш. Д. Чиквашвілі, Ю. А. Корольова,

Н. М. Ершової, Н. С. Малеїна, 3. А. Подопрігори,

А. А. Пушкина, А. І. Пергамент, А. М. Нечаєвой і інш.

У монографії, що пропонується до уваги читачів зроблена

спроба комплексного дослідження проблеми захисту

в сімейному праві, актуальність якої особливо зросла

в зв'язку з прийняттям Конституції СРСР 1977 року,

що проголосила в ст. 53 право на захист сім'ї. Особлива

увага приділена дискусійним питанням загальної теорії

права і сімейного права, що зажадало не тільки аналізу

існуючих точок зору, але і аргументування

власної позиції автора з урахуванням того цінного, що

було вироблено правовою наукою і юридичною практикою.

Повага до закону з боку громадян і організацій

^ виявляється, як відома, в точному виконанні його розпоряджень.

Це вимагає від законодавця чіткого, недвозначного

закріплення в законі правил поведінки, єдності

духа і букв закону, узгодженості правових положень

всередині нормативного акту і поза ним. У монографії

піддані всебічному аналізу випадки, коли в

сімейному законодавстві ці вимоги порушуються, і

запропоновані шляху їх усунення.

На основі порівняльного аналізу сімейного законодавства

УССР, РСФСР, інших союзних республік,

європейських соціалістичних країн сформульовані

наукові висновки і практичні рекомендації, направлені

на удосконалення діяльності правопримени-тельних

органів, а також пропозиції, що має на меті

забезпечити чистоту і єдність уживаних в законі,

правовій літературі, судовій практиці юридичних

понять.

Автор висловлює вдячність всім, хто надав йому

допомога і сприяння в написанні монографії.