На головну   всі книги   до розділу   зміст
2 4 6 7 8 10 11 13 14 15 16 18 19 20 21 22 23 24 26 27 28 30 31 33 34 35 36 37 38 39 40 42 44 45 47 48 49 52 53 54 56 57 59 60 62 63 64 65 67 68 69 71 72 73 74 75 76 78 79 81 82 83 85 86 87 88 89 90 92 93 95 96 98 99 100 101 103 104 106 107 108 110 111 112 114 115 118 119 121 122 124 125 127 128 129 131 132 134 135 137 138 140 141 143 144 146 147 149 150 151 152 153 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 171 172 173 174 176 177 178 179 180 181 182 183 185 187 188 189 190 192 193 195 196 197 199 200 201 203 204 205 206 208 209 211 212 214 215 216 218 219 220 221 222 223 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237

3.1. СУТЬ ФІНАНСОВОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Фінансове публічне право, зване також іноді фінансовим правом, утворить гілку публічного права, об'єднуючу норми, що стосуються відносин фінансового характеру між політичним суспільством і його громадянами. Підмурівком і предметом цього права є та загальна реальність, з якою всі індивіди і всі держави відмінно знайомі відтоді, як зник прямий обмін: мова йде про гроші. Для здійснення наміченої ним політики, суспільство потребує ресурсів, які дозволили б йому зробити витрати. Ті способи, за допомогою яких ці ресурси виявляться в руках суспільства, а також процедури здійснення витрат регулюються більш або менш чіткими нормами, в тій або інакшій мірі що визначають задіяні інтереси, будь те колективні інтереси або інтереси окремих громадян. Державний інтерес складається, як правило, в більш або менш примусовому отриманні ресурсів шляхом використання різних методів, метою яких є перетворення приватних коштів - коштів громадян - в державні кошти. Зібрані державою грошові кошти підпадають під дію ряду правових норм, пов'язаних з грошовим обігом і націлених на усунення небезпеки марнотратства і розкрадання для задоволення окремих приватних інтересів. Зі своєї сторони, приватні особи, за рахунок коштів яких поповнюється державна скарбниця, мають право розраховувати на справедливість держави і на захист з його сторони від надмірних вимог і незаконних дій. Таке призначення фінансового права.

Діюче в сучасних державах фінансове публічне право представляється певною мірою як багатоманітне. Воно має своїм джерелом конституційне право, оскільки найважливіші його норми закріплені в конституції, зачіпаючи при цьому адміністративне право, що визначає і регулююче статус і діяльність багатьох фінансових інститутів. У той же час, фінансове право виступає як абсолютно самостійна гілка права. Додамо до цього, що в багатьох сучасних державах, що охоче допускають державне втручання в економіку, деякі розділи фінансового права є втіленням або відображенням - з більшою або меншою наглядністю - пануючих политико-економічних або фінансово-економічних теорій, що додає нині фінансовому праву одночасно політичний і економічний характер, що збільшує не тільки складність цієї гілки права, але і її непостійність. Фактично ми сьогодні можемо цілком констатувати наявність в сучасному фінансовому праві постійної суперечності між економічним характером мети численних норм цього права і виразно юридичним - що природно для правової держави - характером їх формальної суті.