На головну   всі книги   до розділу   зміст
1 2 3 5 6 8 9 10 12 13 15 16 17 18 20 21 22 23 24 25 27 28 29 30 32 33 34 35 36 38 39 40 41 42 43 45 46 47 48 49 50 52 53 54 56 57 58 59 61 62 63

4.4. Зміст житлових правоотношен. ий

Найважливішою характеристикою будь-якого правовідношення є взаємодія його учасників, яка виявляється в реалізації взаємних прав і обов'язків. Права і обов'язки учасників житлових правовідносин складають юридичний зміст останніх. Під правами учасників (суб'єктів) житлових правовідносин розуміється міра можливої або дозволеної поведінки даної особи. Наприклад, власник житлового приміщення має право в порядку, встановленому законодавством, володіти, користуватися і розпоряджатися цим приміщенням відповідно до його призначення.

Права суб'єктів житлових правовідносин (суб'єктивні житлові права) мають загальну внутрішню структуру, яка виявляється в наявності наступних трьох основних елементів:

1) правомочність на власні дії, що полягає в можливості здійснення фактично і юридично значущих дій;

2) правомочність на чужі дії, що полягає в можливості вимагати від правообязанного імені виконання покладених на нього обов'язків;

3) правомочність на захист, що полягає в можливості вдатися до використання державно-запобіжних засобів у разі порушення суб'єктивного права або невиконання одним з учасників правовідношення своїх обов'язків.

Прикладом правомочності на власні дії може служити правило ч. 3 п. 2 ст. 288 ГК, відповідно до якого житлові приміщення можуть здаватися їх власником для мешкання на основі договору.

Суб'єктивне житлове право виступає як право вимоги, наприклад, у разі домагань наймача на передачу йому вільного житлового приміщення в стані, придатному для мешкання

(п. 1 ст. 676 ГК), бо подібна передача є обов'язком най-модателя.

Можливість вдатися до державного примушення у разі порушення суб'єктивного права передбачена, наприклад, наступним правилом ст. 98 ЖК: «Якщо наймач, члени його сім'ї або інші спільно проживаючі з ним особи систематично руйнують або псують житлове приміщення або використовують його не за призначенням, або... унеможливлюють для інших мешкання з ними в одній квартирі або одному будинку, а міри попередження і суспільного впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодателя або інших зацікавлених осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення».

Під обов'язком учасника житлових правовідносин розуміється встановлена законом міра належної або необхідної поведінки, з якою, як правило, кореспондує суб'єктивне право іншої особи. Як і суб'єктивне житлове право, юридичний обов'язок володіє внутрішньою структурою, яка характеризується наявністю наступних елементів:

1) необхідністю здійснити певні дії або стриматися від них;

2) необход1^мостью виконати вимоги управомоченного суб'єкта;

3) необхідністю нести відповідальність за порушення суб'єктивних прав іншого учасника правовідношення або за невиконання його законних вимог.

Прикладом необхідності здійснити певні дії буде бути встановлене в ч. Зет. 678 ГК правило, що зобов'язує наймача своєчасно вносити плату за житлове приміщення. Необхідність виконання вимог наймача, наприклад, міститься в ч. 2 п. 2 ст. 672 ГК, відповідно до якої договір соціального найма може бути укладений з одним з членів сім'ї на вимогу наймача.

Відповідальність за порушення суб'єктивних прав іншого учасника житлового правовідношення передбачена, зокрема, ст. 141 КоАП, згідно з якою порушення посадовими особами порядку постановки на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, зняття з обліку і надання громадянам житлових приміщень, недотримання встановлених термінів заселення житлових будинків і житлових приміщень спричиняє накладення штрафу.

Можлива і належна поведінка учасників житлового правовідношення виражає стан їх зв'язаності. При цьому кожний

з суб'єктів правовідношення частіше за все одночасно володіє правом і несе обов'язки, наприклад, в договорі найма житлового приміщення.

' Не піддаючи детальному аналізу всю різноманітність суб'єктивних житлових прав і суб'єктивних житлових обов'язків обкресленій коло найбільш значущих з них.

Найважливішими в змісті житлового правовідношення є право користування житловими приміщеннями, право на здачу житлового приміщення в піднайняття, право на обмін житлового приміщення, право на збереження житлового приміщення в період тимчасової відсутності громадян, право на отримання субсидій на оплату житла і комунальних послуг, право на приватизацію житлового приміщення.

Серед обов'язків в житловому правовідношенні виділимо обов'язок по оплаті житла і комунальних послуг, обов'язок за належним змістом і ремонту житлового приміщення, обов'язок наймодателя надати наймачу житлове приміщення, обов'язок по виконанню передбачених законодавством санітарно-гігієнічних, екологічних, протипожежних і експлуатаційних вимог.